Я твердо вирішила ні за що не залишати кімнату до вечора, щоб не зустрітися з Андерсоном. Коледж я вже пропустила, отже, завтра на мене чекає покарання. Звісно, можна видати стандартну в таких випадках відмазку, але, на жаль, брешу я погано. Мама вчила мене, що правда завжди випливає на поверхню, як би сильно ти не намагалася її приховати, проте тепер я в цьому сильно сумніваюся.
Я здригнулась, коли тихе клацання дверей сповістило мене про чиєсь відвідування, й сильніше обхопила коліна руками, продовжуючи дивитись в одну точку перед собою. Незваний гість тихо причинив за собою двері, а потім швидким рішучим кроком пішла до виходу на терасу, де я й сиділа в солом'яному кріслі, в якому мене залишив Андерсон. Я одразу впізнала міс Бром: так тихо й легко може пересуватися лише вона одна. Жінка поставила на стіл біля мене підніс з їжею і, випроставшись на весь зріст, обвела мене уважним поглядом. Мені не хотілося зараз про щось говорити, виправдовуватися, щось пояснювати, тому я продовжувала робити вигляд, що міс Бром тут немає, але покоївка виявилася набридливою: незважаючи на ігнорування з мого боку, вона продовжувала стояти та спопеляти мене поглядом.
- Поїж, - жінка легким кивком голови вказала на тарілку з бульйоном. Поруч на підносі стояли миска з сухариками та стакан соку. Я коротко мотнула головою та знову занурилась у похмурі роздуми. - Я тебе попереджала, Грін, - похитавши головою, продовжувала вона. Я не стала питати, з якого моменту ми перейшли на "ти" - просто мовчала. - Ти перейшла дорогу містеру Андерсону, тож тепер можеш забути про минуле життя. Якщо хочеш отримати хоч малий шанс виплутатись, виконуй усе, що тобі скажуть, - я закусила губу, розуміючи, що вона права, проте все ще відмовляючись прийняти реальний стан речей. - Краще не дратуй Джеймса Андерсона - ціліше будеш.
- Невже він дійсно може щось зі мною зробити? - перепитала я, миттю випроставшись та піднявши голову. По обличчю покоївки неможливо було прочитати нічого, проте коли вона відповіла мені, її голос затремтів:
- Він може зробити все, що завгодно.
Жінка кинула на мене холоднокровний погляд та вийшла так тихо, як і зайшла. Я покосилась на піднос з їжею, важко зітхнула і все-таки взялася за бульйон. Якби не розуміння того, що мені потрібні сили, я б так і не торкнулася його, напевно: апетит зник зовсім.
Покінчивши зі сніданком чи, скоріше, вже обідом, я повернулася до кімнати. Глибше забилася до підвісного крісла, підібгала ноги під себе та прикусила губу, аналізуючи все, що сталося сьогодні. Слова міс Бром насторожили та, потрібно визнати, налякали мене. Що як вона має рацію, і цей Джеймс ні перед чим не зупиниться, аби досягти мого мовчання? Може, простіше підкоритися та дочекатись моменту, коли я перестану представляти для нього загрозу?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Він | 18+ |
RomantizmЧи може одна зустріч змінити життя? Я завжди думала, що це лише вигадка сценаристів та авторів романів про кохання, проте доля змусила повірити в те, що випадковостей не існує. Усе моє життя перевернулося з ніг на голову в одну мить, коли в нього ув...
