Шапа: далеко зібралась?
Ліза: чорт, відпусти мене!
Шапа: о, ні ходімо, назад.
Хлопець привів, мене до кімнати та на цей раз привʼязав до ліжка.
Ліза: дурак, ненавиджу тебе. Та хлопець не звертає уваги на мої крити, а просто виходить.
Я почала будувати план, як мені звідси втікти, та в голову прийшла ідея, але вперше треба вибратися з мотузки. Минуло не багато часу спроб викрутився і мотузка почала піддавати як тут відкриваються двері і заходить Микола.
Ліза: що ти.... - але я не встигаю договорити, як дістаю сильний ляпас
Шапа: чим ти думала, коли штовхнула ножем дружину Дона та мою подругу?
Ліза: та мені всерівно хто вона, відпусти мене , я не хочу бути з тобою!
Шапа: посиди і подумай, що ти зробила і я ти це будеш виправляти!
Ліза: я нічого виправляти не буду! Мені цього не потрібно! - але він мене вже не чув.
Минуло декілька хвилин і я вибралась з мотузки. Почала громити усе, що бачила перед собою. Першою пішла фотографія на столі . На ній був Коля, та хлопець схожий чимось на нього , дівчина яку я штовхнула, хлопець та дівчина які дуже схожі між собою може навіть двійнята та ще один. Мабуть це його сімʼя!
Дальше одяг весь викинула з шафи та почала бити усе скляне. І в мої руки попадається статуетка, якою я вирішила розбити вікно. І це дійсно спрацювало, осколки розлетілися по всій кімнаті. Виглянула в вікно 2 поверх, думаю вдарюся не сильно.
І ось декілька секунд і я на волі. Я вискакую з вікна і падаю комусь на руки. Піднімаю очі та зустрічаюся вже з такими знайомими блакитними очима.
Чорт, він знову впіймав мене!
