Вони вхопили мене і почали тягнути до машини. як я почула звук пострілу.
Перша емоція - страх, друга - надія.
Я почала озиратися, але нічого не було видно. І мене засунули в машину.
Невідомий: це на випадок , якщо вирішиш покричати - сказав той, що вище і засунув у мій рот щось на зразок ганчірки.
Я почала смикатися, але побачивши зброю в
їхніх руках, стала розсудливою. Зараз я могла зробити цим лише гірше собі.
Постріли тривали, неважко було здогадатися, що зовні велася стрілянина і думка про те, що це міг бути Коля, який прийшов мене визволяти, давала надії.
Коли звуки вщухли, мене різко підняли. Я зустрілася поглядом з сірими очима. Він витяг мені ганчірку з рота і навис наді мною.
Максим: Ну, привіт, красуне. Скучила?
Ліза: Максим! - скрикнула я, а потім осіклася, бо не знала, чи був хтось поруч.
Максим: Тихіше, красуне, зараз тебе розвʼяжемо.
Ліза: Де Коля? - запитала я.
Максим: Ми розділилися, щоб знайти тебе. Не хвилюйся, ви скоро зустрінетеся, — відповів мені блондин.
Він звільнив мої руки і я нарешті відчула таке довгоочікуване полегшення. Потираючи кисті, я оглянула Максима. З першого погляду він був у
повному порядку.
Максим: Ти як? — він оглянув мене, в погляді читалася жаль. — Ходити зможеш? Як тільки виберемося, одразу покажемо тебе лікареві.
Ліза: Зможу. Ноги цілі, отже, зможу.
Максим: Тоді треба поспішати, — сказав він мені і я кивнула. -Міша , вона в нормі.
Тільки зараз я побачила, що за кілька метрів від нас стояв Міша і стежив за тим, щоб ніхто не вдерся до приміщення. Двоє, що нещодавно били мене, лежали на підлозі.
Ми попрямували у бік виходу і через пару хвилин холодний вітер обдував моє обличчя.
Але почуття того, що все вдалося дуже легко, не
давало мені спокою. Нам ніби дозволили піти.
Наче ми були фігурками на шахівниці. Ось тільки правил гри ми не знали. Я не знала.
Коля: Ліна, - почула я такий знайомий голос. Коля кинувся до мене й затис у міцних обіймах.
Наші погляди перетнулися. Я стояла навпроти людини, яку кохала всім серцем і душею, яку вважаю найріднішою.
Ліза:Я хочу додому.
Коля: Звичайно, - видихнув він і ніяково посміхнувся..
Коля був стривожений моєю реакцією, але намагався не видавати цього. Він повів мене у бік машини, а потім накинув на плечі куртку. Я щиро не розуміла, що відбувається, і як
реагувати на це все, але серце знову стислося з новою силою.
Я сиділа в салоні автомобіля і спостерігала за тим, як Коля говорить про щось із Мішою.
Думки про все, що відбувається, почали прокручуватися у мене в голові. Те, як легко ми змогли покинути будівлю, те, що за нами не було погоні, нам ніби ніхто й не заважав піти.
Не встигла я скласти все до купи, як прогримів постріл. Коля лежав на землі.
Паніка почала захльостувати мене і я не роздумуючи вибігла з машини. Мозок відключився, мною рухав лише страх. Час сповільнився.
Андрій: Не раджу підходити, Аліна — почула я
ззаду голос.
За моєю спиною стояв ніхто інший, як Андрій Дудяк. Поглянувши на Колю, я помітила калюжу крові. То була його кров. Він уривчасто дихав і дивився перед собою.
Я помітила, як Андрій трохи махнув рукою, як
робив, коли говорив зі мною. Швидко, не маючи
часу подумати, я направила на нього пістолет і спустила курок.
Відразу після цього почалося справжнісіньке пекло.Наче за сигналом, звідусіль почали вилітати кулі. Наївно було вважати, що територія
навколо не була напхана снайперами.
Переступивши через тіло Дудяка, я побігла вперед, туди, де лежав Коля. Я не думала, я діяла, спираючись на інстинкти та голос підсвідомості.
Немов у сповільненій зйомці я підбігла до чоловіка. Мої руки затиснули кульове поранення в грудях. Я почала швидко знімати з себе светр, щоб перетягнути рану та зупинити кров. Страху, що одна з куль потрапить до мене, не було. Єдиний страх, який був у той момент, — страх втратити чоловіка, якого я кохала. Я забула про все, що було, про все, що сказали. Він мав вижити.
Глибоко вдихнувши, я прийшла до тями. Очі боліли від світла, що попадає в кімнату крізь вікна. Я озирнулася, щоб зрозуміти, де я. Білі стіни та білосніжна постільна білизна. Права рука боліла і тепер я побачила в ній голку від крапельниці.
Лікарня.
