Я прийшов до себе та швидко одягнувся. Поки Ліна збирається я іду на низ та роблю дві кави, з собою в паперові стаканчики. Коли Аліна вийшла ми пішли до машини та поїхали на базу.
Ліза: це далеко? - запитала дівчина попиваючи каву.
Коля: не зовсім- відповів я.
Всю дорогу ми мовчали слухаючи музику. І ось ми на місці.
Коля: готова? - спитав я.
Ліза: думаю, що так. - збадьрино відповіла дівчина.
Ми зайшли в підвал. Відчинивши двері я пропустив дівчину вперед.
Ліза: ого, тут стільки всього - захоплено сказала дівчина.
Коля: давай почнемо з простого. 10 кіл навколо та 15 хв на біговій доріжці.
Ліза: легко - відповіла мені лілея і кинувши свою безрукавку на крісло, почала біг. Я був здивований настільки вона спритна і з якою швидкістю вона біжить. Зараз я зрозумів, що не впевнений чи зміг би її догнати.
Ми провели більшу половину дня в нашому приміщенні. Я бачив як Ліна старається та і не дооцінив я її. Вона має дуже сильну фізичну підготовку. Я показував їй різні прийоми, які вона чудово виконувала.
Коля: голодна? - спитав я дівчину коли ми сіли на підлозі.
Ліза: не особо. Більше замучена - відповіла Ліна.
Коля: тоді їдемо пообідаємо та відпочивати?
Ліза: давай ще побудемо тут. Ти ще не навчив мене стріляти- мовила дівчина.
Коля: гаразд, ходімо.
Ми зайшли в залу де вчаться стріляти. Ліна дуже добре тримала пістолет навіть без моєї допомоги. Я був здивований, що вона вміє.
Коля: я наставлю скляні бутилки, побачимо, що ти вмієш. - сказав я.
Виставивши і давши знак, що вже можна, дівчина почала стріляти. Коли вона закінчилася не мав слів. Усі 15 бутилок були розбиті.
Коля: але як? - не міг зрозуміти я.
Ліза: памʼятаєш, нещодавно коли вас не було, тільки Вова залишився. - я кивнув- в цей день він мене вчив стріляти. Це було довго, ми цілий день провели, але все ж таки я навчилась. Тобі не хотіла розказувати, бо знала що ми будемо вчитися. Хотіла зробити сюрприз, том і Вова не розказав - пояснювала дівчина.
Коля: Я в шоці. Надіюсь більше сюрпризів нема?
Ліза: ні. Тепер можемо їхати обідати.
Коля: тоді ходи.
Ми заїхали в кафе біля озера. Та заказали собі обід.
Коля: як тобі заняття?
Ліза: мені дуже сподобалась.
Коля: будемо робити їх частіше?
Ліза: якщо можна. А ще я би хотіла навчитися користуватися ножами! - сказала дівчина.
Коля: ножами? - перепитав я.
Ліза: ну так.
Коля: це не моя справа ножі. Це любить Міша та Віка. Але якщо хочеш можу попросити Мішу.
Ліза: якщо можеш.
Офіціант: прошу ваше замовлення, смачного.
Коля: дякуємо.
Ліза: а що ще будеш вчити?
Коля: їздити машиною - це обовʼязково. Права вже зробили тобі. Якщо хочеш можу ще з лука навчити стріляти.
Ліза: я вмію їздити.
Коля: справді?
Ліза: так, мене вчив Дмитро. Наш водій та мій друг, його Епі вбив, за те що ми спілкувалися - з сумом розказувала дівчина.
Я вирішив змінити тему.
Коля: смачні млинці?
Ліза: можеш взяти один, я дозволяю - сказала дівчина.
Коля: яка ти щедра - іронічно промовляю беручи млинець.
Ліза: їж уже!
Коля: дійсно смачні - погодився я.
Ліза: ну я б не брехала - закотивши очі каже зеленоока.
Коля : ага - даю натяк на минулі вчинки.
Ліза: було дуже смачно. Дякую, що привів сюди.
Коля: прошу. Тепер додому?
Ліза: давай ще погуляємо пляжем.
Коля: якщо хочеш, то ходімо - сказав я.
