Я прокидаюсь коли на вулиці ще глибока ніч. Мій стан зараз фіговий, мені приснився мій Ангел. Моя Аїда.
Поглянувши на сплячу Аліну, я почав розглядати їх схожість. І вони дійсно були схожі. Аліна про крутилась декілька разів, насупившись. Я з посмішкою споглядав на це, і вирішив забрати пасмо волосся з її личка. Як тільки я це зробив, зауважив маленьке тату за вухом. Як я скоріше його не бачив? Неочікувано її рука лягла мені на плечі і брюнетка притулилася до мене. Мила , Ліна, що ж тобі такого сниться? На мій телефон прийшло повідомлення і я повернувся, щоб переглянути його.
Аїда: Все добре? Коля?
Я вже не знаю чи я в реальності. Кинувши останній погляд на сплячу дівчину збоку, я піднявся з ліжка, взяв цигарки й пішов на двір.
Нічна прохолода обвіює моє обличчя та тулуб, але це не затруднює мені запалити та вдихнути нікотин в легені.
Вкотре прийшло повідомлення. Я не повинен відповідати. Я не повинен дозволити божеволіти собі ще більше. Я не повинен..... до чорта усе!
Шапа: вибач був зайнятий.
Таке коротке повідомлення, а скільки емоцій.
Аїда: я вже хвилюватися почала. Як ти?
Шапа: Калина, будь ласка не пиши.
Аїда: що? Чому?
Шапа: тебе немає! Ти померла?
Аїда: ти здурів?
Шапа: тебе немає!
Повідомлення на деякий час зникли, а потім й усе листування. Через деякий час я повертаюсь в кімнату . Аліна спить, вроді тепер добре спить. Накривши її спину ковдрою, я іду до своєї кімнати.
Зранку я розбудив сплячу красуню.
Шапа: доброго ранку, мила.
Ліза: що тобі треба з самого ранку?- питає сонно дівчина.
Шапа: збирайся поїдемо тобі купимо одяг
Ліза: чого ми їдемо з самого ранку? - обурюється дівчина.
Шапа: Мила, час це гроші!
Ліза: припини мене так називати - обурюється брюнетка.
Шапа: мені подобається- кажу впевнено я.
Ліза: а мені ні! - стаючи каже дівчина і в мене прилітає подушка.
Ліза: ненавиджу тебе - промовила дівчина, коли я вибирав їй наряди.
Шапа: а ти в мене викликаєш інші почуття, мила - насміхаюсь я.
Ліза: де в тебе пістолет?
Шапа: а ти стріляти вмієш?
Ліза: хочеш перевірити?
Шапа: добре, 1/1
Ліза: вже давно 2/1 - показала дівчина мене те що я ношу нові покупки.
Шапа: зла та сувора, Ліна, ууууу - з сарказмом сказав я пошепки.
Ліза: я все чую - почав я з примірочної.
Я знаю)
Поки мила Ліна міряє, я гортаю в телефон. Потрібно подзвонити до Дена найближчим часом. Неочікувано мені телефонує Вітя.
Миколенко: ти де?
Шапа: я з Ліною в магазині, а що .....
Миколенко: в нас трупи на сході, схоже Кирило.
Шапа: Сука!
Миколенко: тому тягни свою сраку туда. Ми з Мішою вже в дорозі. - я відключаюсь.
Довго не думаючи іду в примірочну до Ліни.
Шапа: Ліна? - звертаюсь я.
Ліза: можеш зайти- чую в відповідь.
Коли заходжу бачу наше пташеня в платті яке я вибрав.
Ліза: юначе, очі вище мої! - каже дівчина злісно.
Шапа: я мушу їхати. Вот тобі карта. Купляй усе, що потрібно тобі. Додому тебе завезе Максим. - стверджую я.
Ліза: не скажеш куда?
Шапа: це мафіозні штучки.
Ліза: добре, як я зрозумію який то Максим?
Шапа: він до тебе сам підійде. Все мені потрібно іти.
Ліза: сподіваюсь ти повернешся - пошепки каже дівчина.
Шапа: повернусь, мила. Хто ж тебе ще доставати буде як не я - виходячи кажу дівчині.
Коли я підїджаю на місце , мої ніздрі відчувають кров та дим. А коли я виходжу то ......
Єбать!
