Зранку я прокинувся першим. Ліза спокійно спала збоку. Сьогодні я хочу познайомити її з Аїдою. Все розповім і відпушу. Одну я вже втратив, Ліну раз тоже втратив і її чуть не вбили.
Вона рятувала мене, ризикуючи своїм життям.
Ліза: доброго ранку - сказала дівчина, я здригнувся бо не очікував, що вона вже не спить.
Коля: доброго - відповів я.
Ліза: чому не спиш в таку рань? - спитала дівчина.
Коля: вже виспався - коротко кажу я.
Ліза: ти щось не договорюєш - злякано каже Аліна.
Коля: ні, моя мила лілея, все добре. Ходімо будемо збиратися, пити каву та їхати на зустріч.
Ліза: гаразд - усміхнулась дівчина і попрямувала до себе.
Я пішов у душ. Холодна вода стікала моїм тілом.
Я незнаю чи це правильно. Яка буде зустріч Аїди з Аліною? Чи відпустить вона мій сон? Чи дасть вона мене якийсь знак? Будь ласка дай знак! Я хочу допомогти Аліні, бо закохався в неї. Я ніколи не забуду тебе , я ти завжди будеш
в моїй памʼяті та серці. Мої думки перебив стук у двері.
Ліза: Коля усе добре в тебе? - схвильовано запитала дівчина - мені потрібно переживати? Може відкладемо зустріч?
Коля: ні, усе добре. Я вже виходжу. Зроби будь
ласка каву. - кажу я.
Ліза: добре.
Вимикаю кран та беру рушник, скоро витираюсь та беру звичайний спортивний костюм.
Брискаю улюбленими духами Аїди і накидаю
безрукавку. Спускаюсь на першй поверх де
Ліна кладе чашки з кавою.
Ліза: з тобою точно усе гаразд? - питає дівчина.
Коля так.
Ліза: не звично бачити тебе в спортивному, завжди костюми і сорочки. Але так тобі дуже гарно.
Коля: дякую. Ми з тобою а сьогодні схожі, ти також в спортивному.
Ліза: це зручно - відповіла дівчина , роблячи остатній ковток кави - поїхали?
Коля: так, але заскочимо до Каріни.
Ліза: Каріни... це?
Коля: це дівчина з квіткового - скоро пояснюю я.
Ліза: для цієї зустрічі обовʼязково квіти - здивовано питає Ліна.
Коля: так, мила лілеє, ходімо.
Ми прямували по трасі на цвинтар в німій тиші. Ліна навіть не здогадується куди я її везу. Ніхто не наважувався, щось сказати. Як раптом ми проїжджали місце де я збив Ліну.
Ліза: памʼятаєш це місце? - запитала дівчина.
Коля: звичайно, тут я збив тебе. - усміхнувся я.
Дальше ми знову їхати в тиші. Доїхавши до квіткового мене почали доганяти спогади про Аїду. Серце жималося тугою за нею.
