Частина 12. Микола

78 4 0
                                    

Прокинувшись я скоро, дівчина збоку ще спала, я пішов до себе помився, одягнувся та пішов на низ.

Шапа: Добрий ранок.- звернувся я до братів які вже пили каву, та пішов робити собі.
Миколенко: Коль, це не до добра. Я не віру, що вона так просто здалась
Шапа: сам подумай, підсипати чоловікові снодійне, ціле життя в жахіттях і нарешті наважилась втекти- промовив я та зробив говток кави.
Мудрик: ага і потрапила в твої руки.
Шапа: я можу їх допомогти і я допоможу.
Миколенко: Шап - звертається Дон та сідає поруч - не подумай, що я не підтримую тебе, просто це здається підозрілим.
Мудрик: ми оберігаємо тебе і це нормально- сідає з другого боку брат
Шапа: я Консильєрі у свої 26, відчуваєте різницю? Мені набридло бути самому! Краще за Вову переживайте.
Миколенко:він вчиться на хірурга ! Нема за що переживати
Мудрик: невже ти зараз сказав , що не хочеш бути неодруженим, брате? Мені треба запити горе... - блондин пішов до стійки з алкоголем.
Миколенко: Міша, але зараз тільки ранок. І щось ти останнім часом дуже багато пʼєш. Щось сталося? - зауважив брат.
Мудрик: повір, краще тобі не знати , а то і мене і її вбʼєш
Миколенко: добре , Міш. А ти, Коль, буде обережніше.
Шапа: звісно.

Я пішов до дівчини, щоб взяти її на «шопінг».
Заглянувши до дівчини я побачив, що вона читає книгу . Захоплена романом, вона не замітила моєї присутності, а ось я помічаю її усю. Кожен дюйм її тіла.

Так, Коля, опануй себе!

Ліза: ти щось хотів? - перевела на мене погляд, Ліза.
Шапа: через декілька годин бал, потрібно поїхати тобі по сукню
Ліза: гаразд, поїхали.

Ми вийшли з будинку та направились до машини. Приїхавши в торговий центр, Ліза вибрала собі декілька суконь та пішла міряти.
Я собі сів на диванчик для очікування, та гортав, стрічку в інстаграмі , як раптом висвітлилось повідомлення....

Аїда: Привіт, Коханий)

Я дивлюсь на це повідомлення і не можу повірити, як висвітлюється ще одне..

Аїда: не проти випити кави, ну точніше ти каву, а я свій улюблений чай?

Шапа: ні, ні, ні. Цього не може бути. -Я зразу набрав до нашого Дена. - Ден, привіт. Мені потрібно Срочно пробити один номер.
Ден: що сталося, ти дуже схвильований. Диктуй номер.

Продиктувавши номер ми ще перекинулись декілька фразами

Ден: дивись, цей номер уже не використовується рік - я зайшов в чат і повідомлення пропали. Вони зникли.. Я стою в ступорі і нічого не розумію.

Ліза: Коля - чую мʼякий голос дівчини- я вибрала. Щось сталося, ти дуже стривожений?
Шапа: все добре, ходімо оплатимо та будемо збиратися на бал.

Коли я вже був зібраний, пролунало сповіщення..

Аїда: чому ти мене ігноруєш? Містер самозакоханість!

Попередні повідомлення теж зʼявилися. Це чийсь жарт? Чи жарт моєї уяви?

Я знову ігнорую, іду до Лізи.

Життя під кулямиWhere stories live. Discover now