Вже минуло сім годин з того часу як приїхав Денис. Я вже не находжу собі місця. Рідні почали
хвилюватися за мій стан. Я не міг ні їсти, ні піти. Я просто сидів виривав волосся і дивився в одну точку.
Миколенко: Ден, що там!? - запитав брат.
Мурик: дійсно, бо вже страшно дивитися на нього. - кинув очима на мене ще один брат.
Ден: я не можу сказати точно, но ймовірність найбільша, що це Андрій. - пояснив хлопець.
Віка: ти впевнений?
Ден: ні, тому це і оточную.
Мудрик: я не думав, що Коля може так реагувати
на якусь з дівчат.
Миколенко: погоджуюсь з тобою.
Я слухав їхню розмову і вона мене не тішила.
Я хотів вже і негайно побачити Ліну.
З думає мене вивів звук сповіщення в телефоні.
Я неохоче взʼяв його в руки і зайшов на сповіщення. Я був враженим побачити
повідомлення від Аліни:
Ліза: Коль, мене викрали,
але я змогла втекти.
Це Андрій Дудяк, мені про нього
розказувала Вікторія. Ось тобі
моя гео. Я постараюсь втекти.
Але будь ласка врятуй мене.
Коля: я знайшов її. Негайно по машинах. Вона була в Андрія. Гео кину, вона поширила на годину. В нас не багато часу - казав я йшовши до машини і відповідав Ліні.
Коля: ми знаємо де це і зараз виїжджаємо.
Будь ласка біжи і не припиняй, я вже їду
по тебе. Тримай телефон,
щоб я знову не загубив тебе.
Я скоро. Потерте, ще трішки.
Кожен сів до своєї машини і ми помчали. Я бачив як гео Ліни рухається, отже вона біжить. Молодець, мила ліяє ще трішки. І коли мені залишилося 5 км, вона перестала біг. Але чому? Я натиснув ще більше на газ. Стрілка досягла 200, заїхав я до цього місця за 7 хвилин . Машину залишив неподалік і полегко пішов туди де щей досі показувало гео дівчини. Я замітив , що брати з Деном та наші люди вже також є. І тут я чую голос.
Андрій: кинь пістолет - наказав він, мабуть Ліні.
Так як вона не віддала його мені після навчання.
До мене підійшли брати та Ден.
Миколенко: план такий, забираємо Ліну. Ден везе і додому, а ми розберемось тут.
Мудрик: Коль, зосередься , ти нам тут дуже порібен.
Почалися постріли і боротьба за Ліни.
