Минуло декілька хвилин, як я пішла спати , яке я почула якись звук за вікном. Але не звернула на нього уваги. Провалилась в сон я дуже скоро.
Але в мить сон як рукою знесло , як я почула, що мене хтось тягне до себе.
Невідомий: пограємось, маленька? - відкривши очі я бачу перед собою чоловіка.
А далі все як в тумані: крик, удари, багато людей, постріли та темнота.
Коли мене привели з почуття перше що я побачила, лікар. Який сунув мені вату до носа.
Ліза: фу, як воно смердить.
Антоніо: як ви себе почуваєте?
Ліза: зі мною все добре, тільки голова болить!
Вставши лікар сказав, що я зомліла від шоку, та пішов. Тепер я бачу багато людей і Колю. Розумію, що це його сімʼя , бо всіх цих людей я бачила на фото.
Всі розуміли, що вони вже не потрібні та почали виходити, залишився один Коля.
Шапа: як ти?
Єлизавета: все добре, дякую що ти мене врятував.
Шапа: а що я мав робити, як почув що ти кричиш, перше прибіг та побачив цього чоловіка.
Ліза: в тебе губа розбита- сказала я та потягнулась провести, пальцем по місці де вона розбита.
Шапа: як кажуть старші люди, до весілля заживе . Я мабуть піду, тобі треба відпочити)
Ліза: Ні, не йди. Залишись зі мною, ліжко велике ми помістимось двоє тут.
Шапа: тобі так буде зручно.?
Ліза: так
Шапа: тоді гаразд.
Я скоро заснула притулившись чим по ближче до хлопця. Невже я почула себе в безпеці?
Зранку я прокинулась перша, Коля ще спав ніжно обнімаючи мене неначе мене хтось забере. А в голові лише одна фраза: -за весь цей рік, ти мене не будеш рухати, ані пальчиком.- але я сама його попросила. Розглядаючи хлопця я зрозуміла, що він буде красивий навіть з розбитою губою. Я проведи рукою по його волоссі та хлопець почав відкривати очі.
Ліза: добрий ранок, дякую що ти лишився
Шапа: добрий, прошу, я завжди готовий захищати тебе, тільки щоб поспати поруч з тобою - я натягнула усмішку, яку тільки могла. - іди вдягайся, підемо снідати, та я познайомлю тебе з своїми братами, так як ти Лілю і Віку вже знаєш.
Ліза: ок, але зачекаєш мене.
Шапа: звісно, я також іду позбираюся та вернусь за тобою.
Коля вернувся якраз вчасно, ми спускаємо на кухню і я бачу усіх з фото та маленьку дівчинку на руках.
Шапа: знайомтесь це Єлизавета, Ліза дивись це мій брат та Дон Віталік, Віка є його дружиною, а ця краля маленька Іринка- хлопець взяв маленьку на руки- це молодший брат Міша- показав на білобрисого хлопця, Коля - а це ще один молодший брат Вова- з якоюсь агресією сказав Коля, мабуть посварені. Я глянула на хлопця, цей той хлопець з фото, що дуже схожий на Лілю - ну і Ліля наймолодша з нас. А ще в нас є моя найрідніша людина - це Олена Михайлівна - хлопець підійшов з маленькою на руках до старшої жінки- вона в нас відповідає за чистоту та смачну їжу.
Ліза: мені дуже приємно з вами усіма познайомитися.
Ми сіли снідати, з одної сторони від мене сидів Коля, а з другої Вова, цікавій він хлопець я думаю ми знайдемо спільну мову , так як він орієнтовно мого року.
Вова: Єлизавета, можливо вас щось турбує після невдалого сну - звернувся до мене, юнак.
Ліза: ні зі мною все добре. Дякую
Під час сніданку ми багато говорили та сміялись. Мені навіть здалося неначе я частина цієї великої сімʼї.
Цікава вони сімʼя однозначно.
