Тиха ніч, купа зірочок на небі, прохолодний вітер та Коля - усе, що оточувало мене в цей
момент.
Коля: Отже, що ти хотіла?
Ліза: Просто прогулятись.
Коля: Ну гаразд.
Ліза: Дякую за квіти. - відповіла я й обхопила себе руками від пориву вітру.
Коля не відповівши скинув свій піджак і накинув його мені на плечі.
Коля: Немає за що. - посміхнувся він. -Можна запитати?
Ліза: Питай.
Коля: Що означає тату крила за твоїм вухом?
Звідки? Хоча він очевидно її помітив.
Ліза: Омріяну свободу, а що?
Коля: Для мене це вид кохання, яке окриляє. - сказав він.
Ліза: Мило. - відповідаю я, піднімаючи очі догори.
Чоловік теж здіймає очі догори та тепер ми уже вдвох споглядаємо зіркове небо.
Коля: Поглянь, зірка падає. Загадуй бажання, мила лілеє - промовляє хлопець- І що ти загадала?
Ліза: Секрет. - А секрети, краще тримати в таємниці.
Коля:То ти в нас міс загадковість?
Ліза: Ну є трохи, а може і не трохи. І взагалі, якщо сказати, яке бажання загадав, воно не
збудеться.
Коля: Ще й забобонна. - стиха додає той, через що я штурхаю його ліктем. - зрозумів, мовчу.
Ліза: Так і треба.
Це викликає тихий сміх у чоловіка.
Ліза: Не смішно - бурчу я.
Коля: Гаразд.
Ліза: Так що насправді з твоїм телефоном?
Коля: явже сказав, а чому це тебе так хвилює? - цікавиться блакитноокий.
Ліза: Хочу вина - різко промовляю я.
Коля: Що? - зніяковіло каже хлопець.
Ліза: Що? - перепиту я.
Коля:Ти якась сьогодні не така як завжди.
Ліза: Коля , ти знаєш мене не так давно - нагадую йому. - Поглянь, ще одна зірка летить - кажу я,
знову дивлячись на небо. - Ти загадав?
Коля: Так і сподіваюсь моє бажання скоро здійсниться. - відповідає Коля.
Поки я оглядаю небо і зірки, брюнет підходить
ближче.
Коля: Ходімо в дім, мила лілеє - каже він, поцілувавши мене у маківку голови.
Я повністю в шоку, хапаюсь за його руку, поки ми направляємось у будинок.
Коля: Чому ти так посміхаєшся? - запитує, нахиливши своє лице до мого з широкою білосніжною усмішкою.
Ліза: Я? Ні, я не посміхаюсь. - брешу я і тоді він обережно двома пальцями підіймати моє підборіддя вище.
Коля: Брешеш, вовченя. - спокусливо шепоче брюнет.
Міша: Ясно, заважати не буду. - оголосив юнак за
нашими спинами.
Коля різко відірвався від мене, а я відвернула
погляд.
Решту шляху ми дійшли мовчки та лише поряд з моїми дверима заговорились.
Коля: Гарного вечора, Аліна.- промовляє він.
Ліза: Тобі теж.
Ми посміхаємося одне одному, а тоді я заходжу до спальні.
