Хлопець пішов за декілька хвилин я замітила як 3 машини виїхали з території будинку. Я вирішила спустить і поспілкуватися з Вовою.
Коли я зайшла до вітальні то замітила жіночку з якою нас знайомив Коля.
Ліза: вибачте, будь ласка, я не памʼятаю як до вас можна звертатись.
О.М.: можеш просто Олена, тут всі до мене так звертаються тільки Коля завжди «Олена Михайлівна» - і жіночна засміялась.
Ліза: давайте краще я буду звертатись до вас як і Коля.
О.М.: твоє рішення, дитинко.
Ліза: ви не підкажете де я можу знайти Вову?
О.М: він на вулиці
Ліза: дякую вам.
Вийшовши на вулицю я одразу замітила Вову, який сидів на великій гойдалці .
Ліза: можна приєднатися?
Вова: звісно.
Ліза: чому ти з іншими не поїхав?
Вова: я там сьогодні не потрібен.
Ліза: розкажеш чим вона там займаються?
Вова: Коля тобі сам розкаже.
Ліза: розкажи, щось про себе.
Вова: я вчусь в Лондоні на хірурга, зараз тут на канікулах, коли нервовий я дуже люблю постріляти...
Ліза: постріляти? - перебила хлопця я.
Вова: ну та, а чому ти так дивуєшся? Ти ж втакому самому світі живеш , що і ми
Ліза: ну я ніколи не бачила того.
Вова: хочеш я тебе навчу?
Ліза: а давай.
Вова: ходімо.
До пізнього вечора Вова вчив мене стріляти, не можу сказати, що це було легко. Але круто. І я дійсно навчилась, і в останній раз попала в 10 бутилок з 10 на відстані 50 м.
Вова: ооооо, мала, та ти в нас снайпер. Коля був би радим твоїм навчанням.
Єлизавета: але давай, про це Коля не дізнається. Не хочу, що він знав.
Вова: домовились, йдемо додому вже вечір та і прохолодно стало.
Прийшовши я зразу відправилась в душ. Вийшовши з душу я глянула на себе. Невже місяць тому на цьому тілі було більше синяків ніж тіла, а тепер їх взагалі немає. Подивившись я пішла одіватись та чекати Колю.
Минуло хвилин 40 і я чую як відкриваються двері.
Шапа: як ти?
Ліза: все добре.
Шапа: я хотів сказати, в нас завтра , щось типу балу, тому потрібно щоб ти йшла зі мною.
Ліза: як скажеш.
Шапа: залишатися з тобою на ніч?
Ліза: якщо тобі не важко.
Шапа: тоді ходімо, бо я втомлений.
Заснули ми дуже швидко. Точніше Коля, я спати не могла з голови не виходило наше навчання з Вовою і те що я вмію стріляти .
Коли я почула, що засинаю притулилася до Колі той в свою чергу обняв мене. Так я і заснула.
Зранку прокинувшись Колі вже не було, сторона ліжка де він спав була холодна значить пішов він давно!
