Ліна була засмучена тим, що зробив Коля. А мені її було шкода. Я вирішив піти на вулицю подихати повітрям. Вийшовши я побачив Колю та вирішив з ним поговорити.
Коля: що тобі? - спитав брат, замітивши що я підходжу.
Міша: це була кончена ідея тягнути її туда і лісти до неї.
Коля: а пташеня вирішило пожалітися тобі. Ти ж в нас такий добрий і класний, але дівчат міняєш на право і на ліво.
Міша: це не заважає мені бути хорошим другом. Коля, ну навіщо?
Коля: свою ціль знаю тільки я і більше ніхто.
Між нами настає тишина. Кожен думає про своє.
Я розумію, що чув вже ці слова, але не розумію де.
Коля: слова наших батьків
Міша: знаєш я завжди тобі заздрив, вони любили тебе і Ліля більше нас всіх.
Коля: памʼятаєш, вони казала, що я поїхав в іншу країну на місяць? - питає брат.
Міша: звісно памʼятаю, тоді батько приділяв нам більше уваги. - згадую я.
Коля: я сидів місяць в підвалі. Мені приносили воду і корм 1 раз в день. Мені сука було 9 років. І це все за те, що захистив маму.
Я стою в ступорі не знаючи, що відповісти братові.
Коля: так, а мама після того віддалилась від мене. - стверджує брат.
Міша: я не сильно в тому розбираюсь, але можна я дам пораду? - питаю я.
Коля: давай.
Міша: поговори з Ліною, але нормально. Незнаю що ти там хотів, але поясни їй то.
Коля: я подумаю - каже брат і йде в будинок.
Боже, що за сімейка? Як не одні то другі!
