Ліза: Коля, я відійду. Дякую, що склали компанію- коротко киває дівчина та іде в бік моєї родини, поки я проводжу її поглядом.
Назар: колись, де ти її зустрів - неочікувано промовляє, Назар взаді мене. Хуйова сімейка. Між нами щось типу «перемирʼя», але кожен готовий перегристи один одному шию.
Шапа: і тобі привіт, але яке тобі діло де зустрів? - ще не дивлячись на нього промовляю я.
Назар: та ніяке - промовляє той - знаєш на тверезо думаю інакше.
Шапа: то втопись у фонтані з алкоголем - промовляю я і вже глянув на нього.
Настя: а ось де ти. - до нас підходить Настя. Вся сімейка взборі, крім Наталі звісно.
Шапа: о і сестричка тут. А де ваша головна? - питаю, розглядаючи її сукню в якомусь блювотному кольорі.
Настя: І тобі привіт, Коля. Наталі скоро приїде. - пояснює блондинка з синіми очима. Ніколи не подобались блондинки.
Шапа: а поки ви рознюхуєте, тут все. Боїтесь бійки - сміюся я.
Настя: шкода, що не взяла свій кинджал. Попала би тобі прямо в сердечка- промовляє та, доторкаючись до місця де має бути серце.
Шапа: не ти перша, не ти остатня. Внести тебе в список які хотіли це зробити?
Настя: я думала я вже давно там!
Шапа: як бачиш, то що хочеш бути 171? - починається бійка словами.
Настя: не думала, що в тебе стільки коханок з кидалами - кепкує дівчина.
Миколенко та Наталі: Годі! - чуємо 2 голоси, обертаюся і бачу брата та Наталі.
Наталі: Вітя, слідкуй за своїм цуценям - говорить та.
Миколенко: а ти за своїми, ящірками. - каже Дон.
Віка: О, лярва, заговорила- промовляє Віка, яка вже біля нас.
Наталі: о, курва, зʼявилась- огразається Наталі.
Я вирішую глянути на Лізу, щоб забрати з цього місця, яке перетворюється на війну.
Нічого їй не пояснивши, я взяв її за руку і потягнув в першу кімнату, яка потрапилась на очі. Підсобне приміщення, добре що хоч світло є.
Ліза: у вас завжди такий екшен? - розгублено питає та.
Шапа: якщо звести разом в одне приміщення Віталіка, Віку та Наталі, шоу буде ще те - відповідаю я.
Ліза: а хто та Наталі, вона ваш ворог? - цікавиться Ліза.
Шапа: фактично так, але перемирʼя яке дуже фальшиве
Ліза: видно.
Шапа: про що ти шепотіла з Володьом? - запитую я.
Ліза: ні про що- відповідає дівчина, водячи пальцем від одної лінії ключиці до іншої .
Шапа: а твоє тіло каже, що брежеш- слідкую я за кожним її бісовим рухом.
Ліза: ні допомагаю розслабитись.
Шапа: а ти стривожена?
Ліза : я в одному приміщенні з вбивцею ти як думаєш?
Шапа: ну я не притиснув тебе до стіни, а міг це вже давно зробити, але тримаю свої слова. - роблю натяк.
Брюнетка робить декілька кроків ближче до мене та зупиняється занадто близько. Її гаряче дихання обпікає, моє підборіддя, а зелені очі вивчають мій погляд.
Ліза- тоді внеси мене до панянок з кинджалами- промовляє та і йде, а я іду за нею.
Ми виходимо саме тоді, коли брат Петра, Степан піднімає келих він і є власник цього свята.
Степан: сеньйори та сеньйорити, радий бачити вас усіх. Сподіваюся їжі та алкоголю вистачить на усіх - говорить той, що викликає сміх у людей- я як іменинник .....
Але його перебиває дещо. Звук пострілу. Поки усі перебувають у шоці, зникає світло, а потім величезні вікна пробивають кулі. Навколо будинку знімається вогонь. Схоже це чийсь план вбити усіх.....
Кількість людей побігло вибивати двері, але розуміли що це пастка. Пастка з якої важко втекти.
Шапа: Ліза, заспокойся- шепочу їх.
Ліза: постараюсь. - я взяв дівчину за руку і почув, що вона перестає тремтіти.
Шапа: все добре, я поруч, чуєш. - дівчина ще більше притулилася до мене.
Миколенко: їх більше тут нема - сказав брат.
Віка: хто це в біса був?
Мудрик: тобі правда саме це зараз цікаво? Вам не здається, що зараз важливіше не стати запеченою куркою в духовці- огризнувся, Міша.
Ліля: шкода, що карти не взяла.
Шапа- в багаття підкинути? - запитав я з сарказмом. - ти як? - питаю налякану дівчину.
Ліза: зараз краще- не відпускаючи моєї руки відповідає дівчина.
Через кілька хвилин пролунали сирени.
А потім поліція змогла зламати двері...
