Я вчасно прибіг на вулицю коло свого вікна, коли я доходив вона якраз вистрибувала і ось секунда та вона в моїх руках. Я зустрічаюсь поглядом з її зеленими очима.
Шапа: далеко зібралась?
Ліза: відпусти мене, ти не розумієш, дай мені волю, будь ласка.
Шапа: Волю? Єлизавета, після того як ти вбила свого чоловіка хіба ти будеш на волі? А я дам тобі можливість бути на волі, ніхто не дізнається , що ти вбила його, а тим паче що це зробила ти, як ти не розумієш, що я хочу допомогти тобі!
Ліза: Єлизавета, але звідки ти ...
Шапа: я все знаю. - і тут ніби до дівчини доходить, що я казав поперед .
Ліза: що? Вбила чоловіка? Що ти несеш? Я йому дала снодійне, щоб втекти але я його не вбивала - говорила дівчина, в шокованому та переляканому стані.
Шапа: твого чоловіка, було знайдено в готелі "Bukville Hotel & Spa". Його знайшли зарізаним там, та тебе подали в розшук
Ліза: але я цього не робила
Шапа: я віру тобі, тепер ти розумієш чому я так хочу тобі допомогти?
Ліза: так.
Шапа: так що, подумай чи ти згідна на те що я тобі пропонував?
Ліза: гаразд. Але вперше я хочу почути, за яке минуле ти мене хочеш тут залишити! Хто вона для тебе мама? Сестра? Подруга? Дівчина? - на цьому слові хлопець змінився в обличчі - ясно, дівчина, як її хоч звати?
Шапа: не копайся туда! Тобі цього знати не потрібно! Тебе дівчата відведуть в кімнату, дадуть одяг відпочинь, а вечері я прийду і ми спокійно про все поговоримо)
Ліза: гаразд, дякую .
Я почав відходити від дівчини, але в момент обернувся, щоб глянути на неї.
Шапа: Аїда. Її було звати Аїда.
Незнаю чому, я це сказав, але я обернувся та пішов в кабінет до братів.
Миколенко: було вбито польського Епіфаніо, підозрюють його дружину. Але нам це на руку, мінус один конкурент .
Я прийшов якраз вчасно, беру горнятко ароматної кави та сідаю на диван. Роблю ковток і зараз приведу хлопців в шок .
Шапа: дружина Епіфаніо, це Єлизавета. Точніше Єлизавета це її справжнє імʼя , а ми її знаємо як Аліну, дівчину яку я привіз вночі - і знову роблю ковток кави спостерігаючи за реакцією братів.
Миколенко: що, блять? Ти в своєму розумі? Якого ти хуя, привіз дівчину сюда, яка вбила свого чоловіка і накинулась на мою дружину? - кричав брат.
Шапа: не кричи. Вона не вбивала свого чоловіка, це зробив хтось за неї. Вона йому снодійне підсипала , щоб втекти. - ще поки з спокійним голосом говорив я.
Бражко: Коль, а Вітя правий! Вона тут не потрібна забери її звідси.
І тут я не втримався, я в цепився в шию Вови.
Шапа: не смій, не смій так говорити! Якщо піде вона, я піду разом з нею- кричав в гніві я та тиснув шию брата.
Мудрик: все Коль, відпусти його , ти ж його задушиш.
Я відпустив брата та вийшов з кабінету, гримнувши дверима. Мені треба до Аїди, щоб заспокоїтись! Але спочатку заскочу до Каріни по квіти.
Шапа: привіт, рідненька. - кладучи квіти звертаюся до дівчини та сідаю на лавку. - так багато всього сталося. Я посварився з рідними через неї, ту дівчину з сна, я ж тобі розказував. Я знайшов її. Я хочу врятувати Єлизавету! Я не врятував тебе, хоч її врятую, можливо мені після того стане легше жити? Як ти думаєш? - але знову тишина, як завжди. Ніякого знаку.
Невідома: молодий чоловіче, добрий день, не налякала вас? - звернулась якась жіночка до мене .
Шапа: добрий, ні , ви щось хотіли ?
Невідома: це ваша дівчина? Така молода.
Шапа: так - зітхнув з сумом я.
Невідома: я бачу ви дуже страждаєте за нею, вам важко з миритися , що її немає.
Шапа: ви праві.
Невідома: відпустіть ту втрату, бо погубите те чого боїтесь погубити. Я думаю вона буде рада за вас. Вона ваш ангел, яка оберігає вас.
Шапа: ви так думаєте?
Невідома: звісно, юначе. Вибачте, що потурбувала вас, я вже мабуть піду. До зустрічі.
Шапа: до зустрічі.
Жінка з никла з поля зору і я зрозумів, що Аїда таким способом дала знак. Точно.
Шапа: дякую, рідненька. Я все виправлю. До зустрічі.
Я вибігаю з кладовища і сідаю в машину.
Мені треба поговорити з Єлизаветою.
Негайно!
