Цієї ночі їй знову снилася Тріана. Вона кликала її стрибати по хмарах, гріти руки від сонця, танцювати по вогняних квітах. І чому все так несправедливо? Нестерпно несправедливо.
Тіна вийшла на вулицю сіла на порозі і стала розглядати зорі, шукаючи у них сенс.
Зорі. Такі холодні, горді, величні але водночас ніжні, теплі, ласкаві. Вони неприручені звірі, що ховаються так близько, що до них майже можна доторкнутись, але так далеко, немов тіні. Вдивляючись у них можна побачити обличчя, людські обличчя: чи то змучені, бліді та полохливі, а є теплі, ласкаві, довірливі, що залюбки діляться своєю красою щоночі з озером чи рікою. Наївні зорі... Вони бачать усе, але водночас нічого. Зорі теж вміють плакати. Коли вранці роса встеляє шовкову траву, сонце сходить і робить їх сонячними зайчиками, мініатюрними блискавками, що опинились не в своїй стихії і не на своєму місці. І мало хто знає, що це сльози зір, які падали бозна-скільки в прірву і віднайшли своє місце серед буденного розмаїття. Кажуть, що блакитні зорі найгарячіші, так відбувається і в світі людей: найнепримітніші є цілими планетами, варто лише їх відкрити.
Тіна пройшлась берегом старото Відьминого болота. Десь на іншому його кінці щось раптом засвітилось. Тіну манило це світло і вона пішла на нього поодинокими пасмами землі серед болота, наче метелик на сонце. Як ця трясовина досі її тримає? Немов під гіпнозом вона дісталась середини - найнебезпечнішого місця. Світло раптом згасло. Вона серед болота. Сама. Дівчина зробила спробу дістатись іншого берега і майже біля фінішу впала в трясовину. Кричати вона не могла - дух перехоплювало від однієї лише спроби. Темна, брудна і в'язка вода затягувала її все сильніше. Тіна шалено борсалася у воді, але кожен її рух все більше сковував тіло і тягнув униз. Не здатна ні про що бвльше думати, вона старалась вхопитись за берег, але щоразу рука сковзала по вогкій та слизькій траві. Раптом у суцільній непроглядній темряві заясніли обриси дерева з розлогими гілками. За ним дівчина побачила невиразний силует людини, який здався їй щанпдто знайомим. Дерево нагнуло своє віття і Тіна схопилась за останню спробу врятувати собі життя. З останніх сил, хоча їх вже не було.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Механічне серце
Fantasy"Коли троянда заплаче - Терези стануть на місце ..." Володаркою спокійного Квінтесу стала могутня відьма Гроза, яку ніколи не бачив власний народ. Її бояться. Тому що вона КОЛЕКЦІОНУЄ людей. Проти неї - власний син, ув'язнений у старому колодязі та...
