Тіна прокинулась від знайомого запаху блискового чаю. Занадто знайомого, але від цього не менш приємного.
– Доброго ранку, Тіно.
– Доброго ранку. Дякую за чай
– Пусте. Я здається розгадав частину загадки.
Тіна відразу ж підірвалася з ліжка. Вона хотіла якнайшвидше розгадати ще одну загадку і врятувати нарешті Тріану.
– Не поспішай так, Тіно. Спочатку сніданок.
– Я маю розмову.
– Ходімо.
Руан розклав столові предмети.
– Хто тебе навчив заварювати чай?
– Дайяна. Вона говорила, що цей чай чарівний. Він вміє сцілювати не тільки тіло, але й душу.
– Це вона написала книгу, адже так? Дайяна ді Азалія.
– Так. Спеціально для таких, як ти.
– Чому саме дар?
– Бо лише обдаровані здатні на таке. Але зараз не про це. Ми занадто сліпі з тобою, Тіно. Дивись.
Руан вказав рукою на середину дубового стола. Це було неймовірно. Усе було настільки просто! На столі фокусувалось світло з чотирьох ромбічних вікон. Тіна завжди це бачила, але не помічала. Це було її розгадкою.
* * *
Вона через силу змусила себе заплакати. Бідна сльоза потекла по щоці, упавши на пелюстки дивної троянди, яка лежала в центрі дубового стола. Яскраве світло падало на неї з чотирьох вікон, надаючи цьому дійству присмак містики. Тіна чекала. Лише це вона може зараз зробити. Троянда іскрилась, сипала бризками то води, то вогню, гралася кольором та світлом. Та не лише це заважало Тіні заснути. Їй потрібно було дочекатись ранку. Тепер їз вікон падало світло місяця.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Механічне серце
Fantasía"Коли троянда заплаче - Терези стануть на місце ..." Володаркою спокійного Квінтесу стала могутня відьма Гроза, яку ніколи не бачив власний народ. Її бояться. Тому що вона КОЛЕКЦІОНУЄ людей. Проти неї - власний син, ув'язнений у старому колодязі та...
