Вона заплющила очі. Просто застрягла в повітрі, застрягла у часі. Розплющивши очі вона побачила під собою льодовий палац, наче у казках про Сніжну королеву. Тіна зависла над найнижчим шпилем. Хто її зловив? Заморозив? Зупинив? Дівчина не знала, як це назвати. Кілька метрів над землею. Ця западина здавалась їй такою безмежною, що їй ще вистачало дивуватись. Крок... Другий. Як вона спустилась?
– Невже ти тут? Мабуть доля до тебе занадто милостива. Мабуть...
– Скоріш щедра на неприємності.
Перед нею виринуло те саме дитинча. Віха.
– Це Брут - моя особиста віха. Ти мабуть з нею вже знайома. Я Ора. Володарка цього палацу.
Замок дійсно був дивовижним. Величні шпилі монотонно стриміли з кожного закутку. Орин палац був найвеличнишим з побачених Тіною. Хоч він був занадто шпилястим, та це не надавало йому агресивності. Не так, як Грозовому замку.
– Ти вражена?
– Звідки у вас віха, до того ж дитинча?
– Віхи відчувають хто друг, а хто ворог. Вони люблять свободу, але завжди до чогось прив'язані.
– Тобто я ворог?
– Але ж якби не Брут, ти б і не знайшла мене. Не ображайся на нього. Ці лабіринти майже безмежні. По них можна блукати вічно, незважаючи що ти шукаєш. Тож як ти знайшла вхід в ці печери?
– Сама не знаю. Мені на вхід вказала веселка...
– Значить веселка кажеш? Невже ти... Забудь. Я остання із чотирьох покровительниць. Твій шлях ще далеко не пройдений, але найлегша його частина вже позаду. Тепер не менш клопітка справа - ти маєш виростити троянду. Вклади в неї всі свої вміння, любов до природи та інградієнти, надані хранительницями. У тебе все вийде. Я вірю... І ти повір.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Механічне серце
Fantezie"Коли троянда заплаче - Терези стануть на місце ..." Володаркою спокійного Квінтесу стала могутня відьма Гроза, яку ніколи не бачив власний народ. Її бояться. Тому що вона КОЛЕКЦІОНУЄ людей. Проти неї - власний син, ув'язнений у старому колодязі та...
