Механічне серце

Перша таємниця

Тіна оговталась від несподіваної витівки, але знайшла сили на здивування: де ж поділось світло? І взагалі, що це було? Вона схилила голову на віття дерева - свого рятівника. Хто стояв за ним, скерувавши його віття в бік болота і тим самим врятувавши Тіну?
Діставшись нарешті будинку Відьми, дівчина застала її за сніданком. Зрештою, вже майже ранок.
– Господи, Тіно де ти була? - схвильовано спитала Відьма.
– Це довга історія. Ви бачили те дивне світло?
– Це Луг Вигнання, сюди колись відправляли людей які чимось завинили Грозі, змушуючи їх виконувати пекельну працю. Ніхто не знає достеменно куди вони насправді поділись, але відомо одне: перед тим, як пропасти вони поклинали Грозу страшними словами, а вона своїми чарами робила з тих проклять оте примарне світло. Отак воно і з'явилось. Не одну вже людину воно згубило. Гроза вміє скеровувати чари у те, що їй потрібно.
– Хто ви насправді? - неочікувано запитала Тіна.
– Що саме викликає в тебе сумніви?

Тіна задумалась, адже вона не могла пояснити це відчуття.

– Що означає ця перша таємниця?

Питання лились із Тіни суцільним водоспадом, але вона сама не розуміла їх суті.
– Я знаю, що перша таємниця понесе за собою інші. - Відьма усміхнулась і зупинила ряд Тіниних запитань.
– Я хочу знати відповіді.
– Добре. Тоді я дещо тобі розповім. Заради Тріани.

Тіна здивувалась. Хоча її дивувало буквально все.

– Напевне ти знаєш історію про двох сестер, які зламали терези, тому я проводжу далі, адже це ще не кінець.
Після того, як Зла сестра зламала терези, і це могло призвести до серйозних наслідків у всьому Квінтесі, її відправили на Луг Вигнання, ще до володарювання Грози. Тут вона і оселилась. Вона зареклась помститись і з часом її запал не минув. Коли Зла сестра гуляла біля болота, то ненароком ледь не впала з урвища в трясовину і напевне втонула б, якби Добра сестра її не врятувала. Добра без Зла не буває. І навпаки. Відтоді минуло багато років, тож після того випадку Зла сестра стала вести усамітнене життя і не покидала цього пам'ятного болота.

Нарешті Тіна змогла зрозуміти хоча б частину цієї заплутаної вервечки. Ця жінка - Зла відьма. А весь цей час Тіна вважала відьмою Грозу. Хоча вона і так нею є.

– Іноді теперішнє перекриває кисень минулому, щоб вижило майбутнє.
– А яке ваше справжнє ім'я?
– Асилена.
– Чому ви не повернулися з уього місця?
– Тому що навіть найзлішим людям іноді заважає совість.
– У мене є ще одне запитання. Коли я намагалась вибратись із трясовини, хтось скерував гілля дерева у мій бік і допоміг мені врятуватись. Чи знаєте ви, хто це?
– Навряд чи. Але поза сумнівом це людина з надзвичайно рідкісним даром: даром керувати рослинним світом. Я знаю лише одну людину, яка володіла цим даром, але вона його позбулась.
– Але одного я все таки не зрозуміла: де знайти плакучу троянду?
– Вважай, що твій шлях лишень почався. Я знаю куди тобі далі. До Віхри.