Механічне серце

"Механічна" історія

– Тримай. Цей кришталевий футляр Дайяна берегла для троянди. Вона завжди мріяла здобути її, хоча й знала, що це не її шлях.

Тіна обережно поклала троянду у кришталевий футляр. Чомусь вона звернула увагу на дивну шестерінку.

– Звідки вона в тебе? - Тіна вказала на кулон Руана.
– Це довга історія.
– Я пам'ятаю, що у листі від Дайяни вона написала, що твоя історія досить незвичайна.
– Можливо. Я розповім тобі її, але лишень для того, щоб допомогти тобі знайти Тріану. Тож слухай.
Моє повне ім'я Руан де Мор.
– Ти із династії Морів?
– Невже не схожий?
– Якщо чесно, ні.
– Я здивований. Але зараз не про це.
Мій батько - Влас де Мор. Як ти мабуть знаєш, він служить при дворі Грози, а точніше, служив. Звісно він не розкривав її справжню подобу, хоча я не знаю, чому вона зберігає свою подобу в таємниці. Так от, я чув, як мій батько говорив із якоюсь незнайомою мені жінкою, але зараз цей голос здався б мені знайомим. Батько розказував їй, що Гроза насправді робить з людьми, які проникають у замок. Вона їх КОЛЕКЦІОНУЄ. Розумієш, Тіно? Вона замикає їх у чомусь. Забирає їхні думки та волю. А якщо людина має магічні здібності, Гроза це поглинає. Вона - справжній демон. Ніколи я ще не бачив жорстокішої людини, скоріш істоти.
Я не бачив тієї жінки, але батько на наступний день не прийшов. Я подумав, нагальні справи і таке інше, адже він часто затримувався в замку. І тоді я згадав розмову. На наступний день після зникнення батька я, не роздумуючи, пішов до Грозового замку. Я був беззбройний. У цьому твоя перевага, Тіно. У тебе є зброя. Коли я прийшов до замку, побачив лишень силует високої жінки, яка дивилась у вікно. Дивна у неї була усмішка. Потім вона повернулась до мене обличчям і я побачив на її шиї кулон у вигляді серця, але воно було схожим на механізм годинника. Механічне серце. Але обличчя у неї було закрите. Одного погляду було досить. Вона зрозуміла, чому я тут, а я зрозумів, де батько. Він у її КОЛЕКЦІЇ. Вона якимось чином дізналась про батькову розмову. Він розкрив її таємницю. Їй було за що мститись. Батько був лише черговим екземпляром. Я досі в цьому певен.
Гроза щось зробила з кулоном і всередині я побачив дивний механізм. В кулоні безперервно крутились шестерінки, хоча що саме вони крутили я тоді не знав.
Мене засмоктувало всередину. Я не міг нічого зробити, але за якимись дивними обставинами механізм почав віддалятись. Незнаю чому я так вчинив, але я вхопив одну з шестерінок. Вона була найдивнішою і я відламав її від цього чудернацького механізму. Шестерінка, зубці якої направлені всередину.
Останнє, що я побачив, як Гроза лежала на підлозі у напівмороці. Мені лишень залишалось гадати що за таємнича сила ослабила Грозу і звільнила мене. Я цілком упевнений, Тіно, що той кулон містить у собі не лише чудернацький механізм, але і своєрідну в'язницю. Мені вдалося туди не потрапити. Я певен, що батько там. І інші нещасні теж. Люди лише хотіли правди. Що ж це за королівство, правителя якого люди в очі не бачили?
Та я цілком упевнений, що без цієї шестерінки Гроза слабка, або по крайній мірі, уже не така сильна. Ця шестерінка, безумовно, є найголовнішою в механізмі. Без неї це просто брязкальце. Зате вона мені допомагає. З їі допомогою я можу переміщатись у просторі і переміщати інших людей. Я гадаю, що вона відповідала за переміщення до КОЛЕКЦІЇ.
Тож висновок із цього такий: Гроза ослабла, тож у тебе є всі шанси її здолати. Дайяна не змогла. Уся надія на тебе. Все в твоїх руках.

– Руане, якщо чесно, я вражена. Ти мені так допоміг. Дякую тобі. Ми ще побачимось. Даю слово.