Вона сиділа навпроти Відьминого болота, кидала у нього камінці і дивилась як вони грузнуть і тонуть у ньому. Вона сама неначе камінець: щоб не зробила, все одно потоне. І не тільки вона. Невже це була хитро спланована пастка, ачи необдуманий прояв гніву? Невже Гроза знала? Чи це просто випадковість? Та ці питання були десь далеко. У голові крутилося найважливіше - Руан.
Чому завжди приходиться обирати? Інакше ніяк. Постійно приходиться чимось жертвувати, і що б ти не обрав, все одно жалітимеш. Жалітимеш за тим, чим пожертвував, та вже нічого не вдієш. Саме тоді настає ЗАПІЗНО. І це ЗАПІЗНО виїдає тебе зсередини, пробуджує почуття вини...
Тіна думала про це всю ніч, поки подих ранкового вітру не торкнувся пожовклого листя. Стало прохолодно.
Сьогодні свято - День Віншування Вогню. Дівчині зовсім не хотілося радіти. Радість... Яка вона зараз потрібна. Хоч би маленьку її частинку відчути у своїх руках. І більше нічого не треба.
Вона глянула на свої руки. Криваві плями покривали її шкіру, та себе її не шкода. Заплакані червоні очі світилися гнівом та страхом. Страхом зробити неправильний вибір. Вона радше уже б сама бажала потрапити під той дощ.
Як же важко щось вибирати. І так боляче.
... Потрібно повертатись. Мелхіор чекає новин.
* * *
Так тихо... Лише ворони огидно кричать, пролітаючи над Грозовим замком. Мелхіор відчинив двері.
– Як Руан? - майже пошепки промовила Тіна. Вона не чекала відповіді, вона її знала.
– Сама знаєш, - сказав Мелхіор. - Ходімо, в мене є новини.
Вони зайшли у напівпорожню погано освітлену кімнату. Сиділи і мовчали. Слів не було, але потрібно було порушувати тишу.
– У нас, тобто у тебе... є шлях до порятунку, але якого - вирішувати тобі, - зітхнув Мелхіор.
– Тобто?
– Вона... принесла Терези.
Тіна стрепенулась, неначе налякана царна.
– Вона...Вона це робить навмисне! - Тіна сіла так само швидко, як і підвелась. Мелхіор сидів непорушно. - Ну звісно ж, знову підла гра...
Мелхіор поглянув на Тінині руки.
– Тіно.
– Нічого не кажи, це просто опіки.
– Але ти ж розумієш, що це означає?
– Цілком. Але що я можу зробити? Все пропало, все зайшло у глухий кут.
Вони знову сиділи і мовчали.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Механічне серце
Fantasi"Коли троянда заплаче - Терези стануть на місце ..." Володаркою спокійного Квінтесу стала могутня відьма Гроза, яку ніколи не бачив власний народ. Її бояться. Тому що вона КОЛЕКЦІОНУЄ людей. Проти неї - власний син, ув'язнений у старому колодязі та...
