Тіна пішла. Знову. На цей раз в Долину Забуття. До Віхри. Її будинок чимось приваблював, манив до себе, немов мед комах. Ввійшовши на подвір'я, Тіна постукала у дубові двері. Віхра відчинила. Висока пані середніх років з неймовірно ласкавою посмішкою, ніби все її єство, весь світ сплетений із посмішок. Віхра запросила Тіну в будинок. Всередині будинок був дивовижним. Килим з зеленої трави, подушки з квітів, насичений аромат свіжості. Посадивши Тіну за високий стіл Віхра сіла поруч і почала:
- Нарешті ти тут. Ти шукаєш себе. Свою суть. Я дам тобі живу воду. Використай її для насіння, яке маєш. Якщо ти його виростиш і отримаєш з нього користь, лише тоді знайдеш своє призначення. Якщо не раніше.
- Але як насінина мені допоможе?
- Відповіді можуть приходити несподівано.
Тіна була занадто втомленою. Жінка відвела Тіну у простору кімнату і вона відразу ж впала в сон.
Вранці пахощі квітів досягли її кімнати. Просторий мініатюрний замок запалав запахом весняного саду.
- Доброго ранку, Тіно.
- Доброго ранку.
- Сідай. Зараз поснідаємо.
Тіні зовсім не хотілось їсти. Вона обдумувала нічний і надто вже реальний сон. Їй снилась жінка на ім'я Ерда, яка живе за Грозовим замком.
– Я не хочу їсти.
– Мені відомо про твій сон. Мені його розказали квіти.
– Хто така Ерда?
– За величним Грозовим замком на галявині Бажань живе жінка у будинку срібної оправи. Ерда.
* * *
І ось - мета її подорожі. Дерев'яний будинок, обсаджений плодовими деревами та кущами, але дім був без дверей! Тіна зайшла у темний коридор і побачила невелику кімнату. У ній були корзини із яблуками, грушами та іншими плодами. Трохи далі була ще менша кімната, обставлена лише ліжком та шафою. Навкруг висів аромат зелені та м'яти, що наповнював кімнату свіжістю та чистотою.
Було тихо. Надворі у маленькому садочку поралась жінка. Сидячи за столом Твна чекала господарку і ще одну ниточку її заплутаної історії.
Тихою ходою жінка ввійшла у будинок, і, відчувши Тіну, загадково усміхнулась. Вона сіла стіл. Тіна стала вдивлятись у її обличчя. Воно їй щось сильно нагадувало... дощове обличчя і ці сяйливі очі... але сірі. Ерда була сліпою.
– Вітаю у моєму домі, Тіно.
– Але як ви...
– Зрозуміла? - Ерда тихо засміялась. - Я хоч і не бачу, але можу відчувати. Попри цей мій стан я розумію набагато більше, ніж зряча людина. Люди сліпі у горі, помсті та коханні.
Поспіши, Тіно. Візьми цей горщик землі. Ця земля - запах дощу, солодкий аромат трав із пригорщею грозових хмар.
Тіна взяла горщик у руки і відчула лагідне тепло.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Механічне серце
Fantasía"Коли троянда заплаче - Терези стануть на місце ..." Володаркою спокійного Квінтесу стала могутня відьма Гроза, яку ніколи не бачив власний народ. Її бояться. Тому що вона КОЛЕКЦІОНУЄ людей. Проти неї - власний син, ув'язнений у старому колодязі та...
