Залишся зі мною

Розділ 8

  - Як це, в тебе не вийде? Місяць, Майкі. Місяць ми з тобою не бачились. Скоро школа і зустрічатися ми будемо тільки на парних проектах, - мало не ридаючи заскиглила я.

- Ну пробач, Бет. Я зобов'язаний піти сьогодні з батьками. В інакшому випадку - не бачити мені нових колонок. Обіцяю, це не займе багато часу і я ще встигну підтягнутися на ту вечірку.

- Ех, це не те...

- Прийду з сувеніром.

- Ти намагаєшся мене підкупити?

- Можливо.

- Але пообіцяй, що цього літа ми ще кудись сходимо!

- Слово скаута.

- Ти ніколи не був скаутом.

- Але ж міг бути.

Після розмови з Майком я спустилася в низ. Там уже нікого не було, тому, з нудьги, я вирішила перекусити пластівцями. Щойно налила молоко, як задзвонив телефон. Гаррі. Я взяла слухавку:

-О, Боже, Бет, я знаю, що ти ще нікуди не поїхала. ВИРУЧАЙ. ТЕРМІНОВО-О-О (крик, жах і писк злилися в одному його слові) !

- Що у вас там таке?

- Іди сюди. Хутчіш!

Вже через хвилину я була в будинку Адама. З останнього мого візиту, тут нічого не змінилося, окрім того, що Джонсони забрали свою колекцію Ангеликів, а їх було понад п'ятсот штук (п'ятсот сімдесят вісім, місіс Джонсон завжди казала точну цифру).

Весь шум сконцентрувався на кухні. Щойно я туди зайшла, як ледь змогла щось розгледіти, приміщення вщент заповнював дим.

- Що ви, в біса, тут робите?

- Ми намагались приготувати тости, - це був голос Кейті, яка перекрикувала шкварчання плити, - але щось пішло не так.

- Це я вже помітила. Вимикайте все і відчиняйте вікна. Тут задихнутися можна.

Вони так і зробили, а я тим часом пішла у вітальну, шукати записник і ручку. Коли всі прийшли туди, я не могла приховати свого здивування:

- Тости? Серйозно? Ви не в змозі приготувати смажений хліб?

- Ми намагалися, але тостер барахлив, тому ми вирішили зробити це на сковороді. Далі ти сама бачила, - з винуватим виглядом мовив Гаррі.

-О, так. Фаєр-шоу було просто неперевершене. Отже, я накидала список продуктів, які потрібно купити для вечірки. Я і Кейті будемо готувати, а ви двоє - в супермаркет за продуктами... Хоча, знаєте, вас самих страшно відпускати. Хтось один лишається тут, а Кейті за покупками.

-Я поїду з Адамом, - хутко мовила Кейті. - Думаю так буде найкраще.

- Е-е-е, ні. На кухні Бетані стає просто нестерпною. Я один з нею не залишуся. Вечірка Адама, от нехай він і віддувається,- заперечив Гаррі.

-Я, в принципі, не проти. Давно хотів вивчити ази кулінарії, - сказав хлопець, весь час спрямовуючи свій погляд на мене.

- От і вирішили. До роботи!

І тільки після цих слів я зрозуміла, що ми з Адамом залишаємось наодинці...