Залишся зі мною

Подяка

Відомі автори в цій частині переважно дякують редакторам, сім'ї, друзям, видавництву, продавцям улюбленого морозива, вчителям, які розповіли, як правильно писати літеру "К", фабриці, яка випустила стіл за яким вони працювали, бренду улюбленої ручки... Ну ви зрозуміли...

У мене ж трохи інша ситуація.

Ні, я не прирівнюю себе до відомих людей і зовсім не осуджую довгі подяки (по-правді, я рідко їх читаю). Однак, якщо хтось все ж затримався до цієї частини, сідайте зручніше. Далі мова піде про вас...

Перемагаючи на черговому літературному конкурсі, я чула від друзів майже одні й ті ж фрази: "Нічого собі. Тобі вдалося виграти. Під чим були журі, коли давали тобі перше місце?", або ж "Зізнавайся, кому ти заплатила?".

Тоді я просто усміхалась і, опускаючи голову, відповідала: "Та я ж тільки декілька хвилин сиділа над цим. Нічого такого", "Мене просто змусили. Самій цього не хотілось... "

Ви не подумайте, це не були масштабні конкурси, типу "Коронації слова", або що. Ні, звичайнісінький шкільний конкурс, в якому, мене завжди змушувала брати участь моя вчителька літератури.

Я все ж вкладала душу в свої оповідання, тому слова друзів мене неабияк зачіпали. Дійшло до того, що одного дня, я настільки розізлилася на все, що просто спалила всі нагороди, які отримувала тоді.

З того часу, мій вордівський документ знайомився тільки з нудними рефератами і не цікавими проектами. 

Але ось чергової безсонної ночі, мені прийшло в голову ім'я дівчини і я одразу ж захотіла написати про неї історію (до речі, ім'я я в першій же частині замінила на інше). Під рукою, як завжди, опинився тільки телефон.

Я увійшла в додаток, на якому прочитала вже декілька чудових історій і вирішила спробувати  себе.

З того часу моє життя змінилося.

Розділ за розділом, я намагалася вдосконалювати свої навички. Старалася викласти усі ідеї, які приходили мені в голову в логічний ланцюжок. Десятки разів перечитувала один й той же розділ, перш ніж опублікувати...

І ось я вже поставила останню крапку.

Але всього б цього не сталося, якби не ви.

Тут, я зрозуміла, що можливо все не так погано і у світі ще є такі ж божевільні, як я. Ті, яким подобаються дещо безглузді ситуації, не надто нав'язливі сюжети, віра в кохання на все життя, кінець кінцем.

Можливо, для когось це чергова історія серед мільйонів інших, проте для мене це доказ того, що я хоч якось можу доторкнутися до інших сердець. Нехай тільки на хвилинку, але когось все ж зачепить сюжет, який раптом з'явився однієї січневої ночі...

Дякую вам за те, що повернули мені бажання творити щось нове. Зовсім не професійно, однак з усією душею.

Безмежно люблю і міцно обіймаю.
Щиро ваша.
Cheese.
❤❤❤