Ми з Адамом лежали, пригортаючись одне до одного.
- Знаєш, - кажу - я завжди мріяла загадати бажання, коли впаде зірка. В дитинстві сиділа і годинами могла дивитися на небо, подумки прокручуючи в голові бажання.
Адам тихо засміявся.
- Це правда! - усміхнулась я. - Одного літа мій дідусь навіть виніс мені на двір маленьке ліжечко, щоб я могла засинати там.
- І скільки ж бажань здійснилися?
- Не знаю. Два, або три. Може більше. Я завжди загадувала якусь дурню типу :" Нехай завтра той милий хлопчик підійде до мене", або "Хочу, щоб тато привіз мені намисто з Ірландії". Дурненька була.
Адам пригорнув мене ще міцніше. І ми мовчки лежали так декілька хвилин.
- А зараз в тебе є бажання, яке б ти загадала?
- Звичайно. Але в голос казати не можна, бо не збудеться.
- Тоді напиши, - засміявся Адам.
Я взяла паперову обгортку від бургера, висмикнула декілька травинок і написала всього три слова.
Адам простягнув руку, щоб прочитати.
- Е-е-е, ні. Не покажу поки не здійсниться, - мовила я і легенько доторкнулася вустами, його вуст. А потім заховала папірець у кишеню.
- А якщо не здійсниться? - спитав Адам.
- Ти тільки спробуй, щоб не здійснилося.
Адам голосно засміявся. Потім поцілував мене, перекинувши на спину. Він сперся на лікоть і прибрав пасмо волосся з моєї щоки. Декілька хвилин просто дивився на мене, а потім мовив:
- Бетані?
- Що?
Адам тихо підвівся і потягнувся до рюкзака. Потім витягнув черговий батончик і відірвав від нього шматочок фольги, відклавши решту на бік.
Я мовчки спостерігала за тим, як він щось намагається змайструвати з цього шматочка. Нарешті Адам розвернувся до мене і я побачила в його руках колечко, яке він щойно змайстрував. Адам ніжно взяв мою руку і тихо мовив :
- Розділиш зі мною життя?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Залишся зі мною
Любовные романыБетані - звичайний підліток зі своїми проблемами. Хлопець вже давно не розуміє її, батьки майже весь час у відрядженнях, а старший брат тільки й думає про свою майбутню кар'єру в світі шоу-бізнесу. Вона піклується про себе сама. Однак все змінюється...