Залишся зі мною

Розділ 47

Ми хутко спустилися вниз і вже за декілька хвилин я стояла перед камерами, очима сотень глядачів, самою Патрісією і єдина думка, яка крутилася мені в голові була: Господи, сподіваюся вони це виріжуть.

Сем тихенько поцілував Патрісію в щоку, а я привітно потиснула їй руку (одразу після того, як Сем прошепотів мені це близько чотирьох разів).

- Знайомтесь, пані та панове, мій неймовірний племінник Сем і його подруга...

- Бетані, - відрекомендувалась я.

- Бетані, - оголосила Патрісія.- Ну що ж, Сем і Бетані, почнімо.

- Тітко, ти ж знаєш, що готувати це зовсім не моє, - тихо прошепотів Сем.

- Знаю, але людям потрібне шоу. Постоїте, відповісте на декілька моїх питань і будете намагатися готувати. Не хвилюйся, якщо все буде геть погано, ми це не вставимо, - відповіла Патрісія, все ще шепочучи

Я тихо видихнула. Хоч це тішить. Проте легше так і не стало. Руки в мене все ще трусилися. І що думають ті люди, які добровільно на це йдуть?

- Ну, Бетані, тобі, як леді, ми дозволимо першій обирати. Яку страву ти хочеш продовжити?

Я мільйон раз уявляла як буду стояти на цьому місці і жартом відповім щось типу :" Патрісіє, я на всі руки мастак. Однаково що псувати".

Зараз же в горлянці в мене пересохло. Я не могла пригадати що з цих страв можу приготувати краще. Ех, пальцем в небо :

- Б-б-бланманже, - невпевнено мовила я.

- Хм, це не так вже й просто. Цей десерт я хотіла взяти собі, але якщо так наполягаєш...А ти, мій любий, що обереш?

Сем скривився і дав зрозуміти, що йому однаково де лажати. Це зрозуміли всі глядачі, тому по студії одразу ж залунав гучний сміх. Патрісія й собі засміялася :

- Ну, поставимо тебе на суп. Що ж, мої помічнички, - звернулася Патрісія до су-шефів, - спасибі за допомогу і до зустрічі в кінці шоу.

Залунала гучна музика і троє су-шефів (симпатичні хлопці - Тайлер Олівер, Брендон Джеймс і дівчина, дивлячись на яку в мене виникала маса комплексів, навіть попри те, що вона була у кителі, - Міранда Дьорден) під гучні оплески вийшли з залу. Це були ще одні улюбленці публіки. Щоразу коли Патрісія зверталася до них, люди просто шаленіли. Саме це тріо виходило на зйомки останньої суботи місяця. Це був їхній день. Дехто, навіть приїжджав спеціально щоб натрапити на них. Вони були справді професіоналами своєї справи і це помітно неозброєним оком навіть дитині.

- Бетані, ставай сюди. Я робитиму рататуй. А ти, Семмі, о-о-он туди. Зараз буде маса веселих історій про тебе. Не хочу, щоб ти запустив в мене цибулиною.

Я стала за поверхню на яку вказала Патрісія.

Згадуй, Бетані, згадуй, ти ж вже робила цей десерт. І Патрісія сотню разів повторила як це робиться. В тебе немає права облажатися. Ти впораєшся.

Саме через страх, мені вдалося швидко зібратися. Час від часу, ми з Патрісією перемовлялися. Публіка просто зривалася від сміху, коли ми говорили про Сема. А він, у свою чергу, не вміло виправдовувався і теж пускав смішки. Але, в основному, я була зосереджена на десерті.

Молоко... Вершки...Горіхи...

Презентацію страв ніколи не показували глядачам. Після завершення даної рубрики із залу виходить декілька людей і вони повинні відповісти де страва яку готували су-шефи під керівництвом Патрісії, а де та, яку готував глядач і сама Патрісія. Зазвичай це було зовсім не складно, але рубрика забавляла всіх. Страву Патрісії відгадували щоразу і тоді су-шеф, який готував аналог, благородно визнавав поразку. Іншим двом щастило більше.

Міксер... Склянка... Холодильник...

Я поглянула на Сема. Він все ще намагався дорізати цибулю не заплакавши і відповідати на питання Патрісії. Чорт, потрібно було собі брати саме суп. Чому я тоді не подумала про Сема? Як же йому зараз на публіку?

Публіка! Посміхайся, Бетані, посміхайся. Поводься природно. Тобі все подобається і коліна зараз зовсім не трусяться.

Коли я вже майже завершила приготування Бланманже, Патрісія оголосила:

- Ще десять хвилин, мої любі. Зробімо це!

З холодильника я дістала декілька маленьких корзинок з вже застиглим десертом. Зверху вирішила прикрасити шматочками шоколаду, ананасів і, звичайно ж, м'ята - безпрограшний варіант.

- Ну все, - мовила Патрісія, - час вийшов. Давайте ж куштувати...