Залишся зі мною

Розділ 18

Школа знаходилася приблизно у восьми кілометрах від мого дому, тому приїхала я доволі швидко. Ще в машині я написала Кейті.

Щороку у нас традиція першого навчального дня збиратися у мене з ночівлею. Я злилася на неї, вона вже понад два тижні без будь-яких причин ігнорувала мене, але втрачати подругу не хотілося. Вчора я черговий раз прийшла до неї під будинок, але відчинила тільки мама Кейті й сказала що та зараз зайнята.

Я вийшла з машини й біля дверей школи стикнулася з Семом, одним з учасників групи Гаррі

-О, малесенька, як життя? Чув у тебе нова гітара. Ти не проти, якщо я сьогодні заскочу до вас і гляну на неї. Твій брат вже всі вуха промив мені : "Така як у Бітлз. Така як у Бітлз...", - сказав він закочуючи очі.

- Жодних проблем. Тільки по дорозі до нас, захопи щось від головного болю. Гаррі вчора всю ніч тусувався десь і без допомоги йому сьогодні не обійтися.

- Чому ж ти сама не купиш? - з недовірою спитав він.

- Ти що. Не дай Боже стану турботливою сестрою. Така роль зовсім не для мене.

Сем розсміявся і пританцьовуючи попрощався зі мною. Проводячи його поглядом, я з подивом виявила, що на стоянці припаркована машина Кейті. Вона ніколи так рано не приїжджала до школи.

Першим уроком у мене була фізкультура. Це ж геніально. Вже зранку втомитися, щоб потім не було сил навчатися. Просто чудово.

Я повільним кроком пішла в роздягалку і почала шукати змінний одяг, як раптом почула знайомі голоси:

- Ти впевнена в цьому?

- Так, я вже тричі робила тест і всі вони позитивні.

- Кейті, як же так?

- Не знаю, - сказала вона схлипуючи, - я справді не знаю. Ми ж були обережними.

- А ти вже розказал...

-Ні, - перервала його Кейті, - ти перший про це дізнався. Я не знаю як ще комусь сказати. Що про мене подумають? Я сама. У мене нікого немає. Відштовхнула найкращу подругу і переспала з хлопцем, якого вона любить найдужче у світі. Боже, що ж я за паскуда така.

Кейті плакала, а я не могла нічого зрозуміти. Повільно сльози покотилися і по моїх щоках. Тепер зрозуміло чому вона мене уникає. Кейті вагітна. Що ж все ж таки сталося тієї ночі?

- Ну тихо, тихо. Не хвилюйся. Ти впораєшся з цим. Бетані все зрозуміє. Повір. Хочеш, разом їй розкажемо?

- Не потрібно, Адаме. Це ж я цю кашу заварила.

Через хвилинку на мій телефон прийшло повідомлення від Кейті, вперше за декілька тижнів: "Так, все в силі. Сьогодні у тебе".