Залишся зі мною

Розділ 27

- Я почув тільки останню фразу. Це ви про мене щойно говорили? - спитав Адам.

- Ні, не про тебе, - збрехала Кейті.

- Так, про тебе, - втрутилася я.

Він стояв на порозі й не знав як поводитись.

- Бетані, можна з тобою поговорити?

-Я б з радістю, але тут з друзями спілкуюся. Заходь наступного разу, коли знову почуєш якусь чутку про мене.

- Бет, прошу... - наполягав він.

Тут втрутилися Майк і Кейті

- Ой, ми ж зовсім забули. Сьогодні батькам маємо розповісти про те, що вони стануть дідусями й бабусями. Треба промову написати, квіти придбати, ліки для серця теж не завадять. Ну, ми підемо, - заторохкотіли вони, перебиваючи одне одного і швидко вийшли з будинку.

Зрадники.

- Тепер ми можемо поговорити? - слова належали Адаму.

-У мене хіба є вибір?

Я не хотіла, щоб Адам наближався до мене, тому сіла не на диван, а на м'яке крісло. Відчувала, що коли він торкнеться моєї щоки, я не встою перед поцілунком. Тоді пробачу йому все. Я не знала хто переможе: гордість, чи серце, але правила для всіх однакові.

На мій подив Адам сів на коліна і знизу вгору глянув на мене, взявши мої руки в свої.

- Бетані, благаю, пробач. Не знаю, що на мене найшло. Ти мені потрібна. Тільки ти. Будь ласка, не відштовхуй мене.

Очі налилися слізьми. Боже, як я хочу бути з ним. Біль загудів по всьому тілу. Адам просто мовчки дивився на мене. Він весь випромінював смуток.

Поцілуй же мене. Зараз. Я пробачу. Не дай мені сказати те, що я планую, прошу. Ну! Зроби це!

Але Адам не зробив цього. Я просто тихо мовила:

- Це боляче.

- Що саме? - я побачила, що і в очах Адама з'являється зрадливий блиск.

- Ти зробив мені боляче. Дуже. Я не знаю чи зможу пробачити.

- Я знаю, Бет, я був бовдуром. Прошу залиш...

- Ні! - голосно крикнула я і підскочила з крісла.

Адам просто стояв і чекав моєї наступної фрази.

Я голосно мовила зі сльозами на очах:

- Ні, Адаме. Ти не розумієш. Не проси. Знаєш наскільки це боляче, коли людина, з якою ти знайома декілька днів, вривається у твоє життя, перевертає все з ніг на голову, а потім кидає тебе спустошену і саму. Хіба ти знаєш, як це: прокинутись вранці з думкою, що сьогодні буде найкращий день у твоєму житті, бо ти зустрів того, кому можеш довіритися повністю, а натомість він робить все, щоб тобі було боляче? Знаєш, як це: щодня бачити людину, яка тобі потрібна понад усе на світі з іншою, тільки тому, що вона не довіряє тобі? Знаєш, Адаме? Я знаю...

Адам уже не приховував болю. Він теж почав кричати:

- Всі ці роки я тільки про тебе думав, а ти й ім'я моє заледве знала. Коли я приїхав, був впевнений, що життя налагодилося. Поряд зі мною кохана дівчина. Та, за яку я готовий на край світу переїхати. Дівчина, яку я шукав у кожній новій коханці. Я просто хотів бути з тобою. А потім почув слова твого колишнього і розповіді Гаррі, яке у вас було велике кохання. Я ніби оскаженів. Бетані, я намагався зненавидіти тебе. Всіма силами. Я старався не думати про тебе, але щоранку бачив, як ти виходиш перевірити пошту, бачив як ти їдеш до школи й не міг... Я почав зустрічатися з Ліз, думав так буде легше забути тебе. Але щодня мене просто вивертало від її поцілунків, а обійми здавалися капканом, тому що у мене вже була ти. Я знав смак твоїх губ і твої ніжні дотики. Я знав Бетані... Мою Бетані.

Деякий час ми просто мовчки стояли, дивлячись одне на одного. Здавалося, що і в мене, і у нього, скінчилися слова. Мої очі були наповнені слізьми, його очі - болем. Я порушила мовчанку:

- Чому ж ти не спитав мене...?

- Не знаю, - чесно відповів він. - Можливо просто хотілося вірити, що ти не така ідеальна, як я собі думав всі ці роки...

Раптом у мене задзвонив телефон. Він порушив ідеальну тишу.

- Слухаю.

- Бетані Кларксон?

- Так, це я.

- Вас турбують з відділку поліції. Ваш брат у нас.

- Що? Як у вас? Чому? За що?

- Приїжджайте, у відділок. Нам потрібно поговорити з вами.

- Добре, зараз буду.

Адам здивовано дивився на мене:

- Гаррі в поліції. Я їду до нього.

-Я з тобою. Не вистачало ще щоб тебе затримали за водіння в не тверезому вигляді.

-Я твереза, - обурилась я.

- Скажи це поліцейському, який побачить як ти водиш.

І знову ці дотепи:

- Хороший з мене водій, - черговий раз обурилась я і сіла в машину.