Залишся зі мною

Розділ 13

  Кейті ніде не було і я вже було подумала, що вона пішла додому, як раптом задзвонив телефон. Телефонувала її мама. Я швидко надибала першу ліпшу кімнату і, ховаючись від усіх сторонніх звуків, відповіла:

- Так, місіс Логан, як життя?

- Бетані, добре, що хоч ти взяла слухавку. Не знаєш де Кейті? Мене немає в місті, вона обіцяла дзвонити кожну годину, а чула я її востаннє три дні тому.

-О так, просто ми нещодавно згадали про проект який нам дали на літо, от і забігалися з ним. Все добре, не хвилюйтеся.

- Можеш дати трубку Кейті?

- Знаєте, вона от щойно вийшла купити енергетиків. З цим навчанням зовсім сил немає...

Раптом у кімнату з голосним шумом увірвався Девід, тож мені не залишалося нічого іншого, як швидко завершити розмову:

- Місіс Логан, як тільки Кейті повернеться, я скажу щоб вона вам зателефонувала. На все добре.

Я швидко кинула слухавку і повернулася до дверей, де, спираючись на дверну ручку, стояв Девід.

- О-о-о. Бетані. А я отут про тебе ду-у-умав, от знаєш, - хитаючись, він підійшов і повис мені на шиї. - Я ж люб-б-блю тебе. Сильно-о-о так. От так...

Девід схопив мене за руку і притягнув до себе. Я вдихнула неприємний запах випитого ним алкоголю в поєднанні з сигаретним димом.

- Ей, ей, ей...притормози, золотко.

-Та чого ти так? Ми ж разом ой як довго були. Може спочатку все почнемо? Ну будь ла-а-а-асочка, - мовив він, скиглячи як дитина.

- Так, так. Тільки от ти поспи, а вранці прокинешся і ми знову повернемось до цієї теми.

-О, моя Бетані. Як же я сумував без тебе. Просто не можеш зрозуміти наскільки. Я от так вночі сплю і дуум...

Далі його слова не можливо було розібрати через те, що він обличчям припав до подушки. І тільки-но я подумала що Девід заснув, як знову почула тихі схлипування.

-Бетані, побудь зі мною. От тут, біля мене ляж.

- Ой, Дев, я б з радістю, але от бігти треба і ми вже завтра...

- Бе-е-е-етані! Прошу, - і знову очі повні сліз глянули на мене.

- Добре, я побуду з тобою, тільки тобі потрібно поспати.

Я прилягла поряд, відвернувши обличчя, щоб не відчувати запах алкоголю. Девід обійняв мене і поділився ковдрою. Він завжди дбав щоб я не замерзала, адже руки в мене часто холодні.

В голові крутилися мільйони думок.

Я думала про Кейті, про початок семестру, про жахливу музику, яка лунала по всьому будинку...Але найбільше я думала про Адама. Про те, що я відчуваю і які почуття у нього. Про гостру посмішку і глибокі ямочки. Про очі, які можуть зазирнути у найдальші закутки душі.

Про Адама. Про мого Адама...