Пліснява моє серце захопила.
Вона – та бридка сила,
Що приходить у душу раптово.
Вона не мовить і слова,
А просто всю радість вбиває.
Зі мною часто таке буває
І я волію наплакатись вдосталь,
Ніж цей страшний тягар переносить.
Та плісняві ж потрібно сльози пити,
І не можу я їх з себе видавити.
Це просто екскурс в мою душу,
Бо виговоритись я маю. Мушу.
Дякую тому, хто прочитав,
За те, що весь тягар він з мене зняв.
(10.06.2017)
ВИ ЧИТАЄТЕ
Наболіло. Поезія
PoesíaЗразки медитативно-філософської лірики з тонким присмаком реальності, які не претендують на геніальність.
