Наболіло. Поезія

Вінтажне кіно

Старенька гітара в руках,
І дрова горять вже давно.
Безмежний над нами є дах
Й вода － найсмачніше вино.

З птахами дитинство летить
Й несе чудернацькі казки.
Ти встигни вхопити цю мить
Лиш рухом своєї руки.

Зробили ми фото краси:
сіденьке волосся людей,
сонливі обличчя, синці
та збиті коліна дітей.

Дивились ми разом кіно:
нас Чарлі-бродяжка смішив.
Робили ті фільми давно,
Та в них не поменшало див.

Ми фарби узяли до рук,
Торкнулися пензлями стін.
З'явився яскравий там жук:
Літав він у сотні країн.

Читали про небо книжки,
Про магію слів та тепло,
Про світлі й безпечні стежки,
Про те, що ще буде й було.

Наш світ － ностальгія, вінтаж:
ми － люди веселі, чудні.
Всі війни та смерті － міраж,
Реальність － в солодкому сні.

03.02.2018