бігати стежкою дивних думок
день-вечір-ніч,
а потім ще зранку
зняти із шиї амбарний замок
й кинути смерті
під ноги на ґанку.
думати час повернути назад
десь рік тому
це епоха мовчання
мовити нащо мені той ваттпад
а мені скажуть
не кúдай, звичайно.
ручка й листок інструменти єдині
чисті та свіжі
як випраний одяг
більше нічого не треба людині
котра вже впала
під швúдкісний потяг.
15.06.2018
ВИ ЧИТАЄТЕ
Наболіло. Поезія
PoetryЗразки медитативно-філософської лірики з тонким присмаком реальності, які не претендують на геніальність.
