Пам'ятаю, як була я маленька дитина ,
то хотіла дорослою стати.
Я в доросле майбутнє душею летіла
і не вміла дитячі роки цінувати.
В дитсадку, як тільки вчилась я читати,
уявляла себе вже у школі,
хотіла гарну шкільну форму мати
і приміряти на себе нові ролі.
Як стала ученицею, то швидко зрозуміла
всю фатальність тих дитячих мрій
знову у садочок захотіла,
та не додати в кошик виконаних дій.
Щойно перейшла до 11 класу,
а вже бачу своїм третім оком,
що взвалиться на мене ще більша маса
занять, обов'язків. Яка це все-таки морока!
Боюсь, як я закінчу рідну школу
і почну навчатись в універі,
забуду рідну "суржикову" мову,
засвою чужі мені звички і манери.
Ви б знали, як не хочу я стати дорослою!
Я мрію знов маленькою побути,
на світ складний дивитись дуже просто
й не бачити навколо зла та скрути!
Та час іде. Він зробить свою справу
і залишить слід на моєму лиці.
І хоч зупинити його - то діло марне,
я зроблю це, бо маленькою залишуся в душі.
(09.07.2017)
ВИ ЧИТАЄТЕ
Наболіло. Поезія
ПоэзияЗразки медитативно-філософської лірики з тонким присмаком реальності, які не претендують на геніальність.
