Тихо йшла дорогою життя,
Вечір поступався ночі,
І спокійною була душа моя,
Доки не зустріла незнайомця очі.
"Що за очі то були? Які вони?" -
Запитає всякий люд мене.
Я скажу: "В них стільки глибини,
Якої ще не знало серденько моє".
В них - душа великого поета,
Який бажає осягнути світ.
Незнайомець, як палаюча комета,
Що шука себе уже багато літ.
Та незнайомець все собі сидить,
Щось пише, думає, читає.
А може, щось йому давно болить?
Може, він зірку дальню споглядає?
А я ішла дорогою життя
І давно вже знала, чого хочу.
Та порожньою була душа моя,
Доки не зустріла незнайомця очі.
(червень 2017)
ВИ ЧИТАЄТЕ
Наболіло. Поезія
ПоэзияЗразки медитативно-філософської лірики з тонким присмаком реальності, які не претендують на геніальність.
