Наболіло. Поезія

Солодкі мрії

Картковий дім. Кімната. Тютюновий дим.
В повітрі - дивні мрії. Дихаємо ним.
В кімнаті цій своє шукає всякий люд,
Та бачимо ми лиш розчарування тут.

Кондитерська. Вже вечір. Цукру аромат
Знає давно: його я справжній адресат.
Розтанули на язиці солодкі мрії,
Та бачу я: вони не є моєю ціллю.

Кінотеатр. Ніч. В руках - рожеві окуляри:
Вони замаскували життя сірого плями.
Вона вдягнула їх - рожеві мрії бачить,
А десь за кадром нещасні люди плачуть.

Дві сотні років тому. Будинок божевільних:
Дівочі душі спочивають у платтях весільних,
Старечі мíзки не чули більш спокою...
Смертельні мрії його забрали із собою.

Сучасний страшний світ. Мережа Інтернет
Не випускає підлітків із затишних тенет.
Їхня примарна мрія - набути рис найкращих
Й не бачити себе неідеальних, справжніх.

Часом солодкі мрії для нас - гірка отрута,
Примарні - людських сердець важкії пута,
Рожеві - білет в пластмасове життя,
Смертельні - невинних душ вічне гниття.

16.09.2017