В пам'ять про дідуся.
07.09.1938 – 01.09.2017
***
Відведений свій час кожній людині.
Не знаємо, що буде завтра, а що нині,
Життєвий шлях написаний за нас давно...
Відкриємо ж альбом, згадаєм, що було.
Ось тут – нове життя, щасливе лице мами,
І тато недалеко... Щáстя літá між нами!
Перегорнéм сторінку – а тут дідусь, бабуся,
А на руках у них – маленькая онуця.
Ми дивимось на фото, а у думках – мелодія
Щасливого життя... А нині? Лиш пародія!
Ліміт щасливого життя ми вичерпали вщент.
Та зачекай... У голові промайнув радості момент!
Була зима, приблизно рочків п'ять мені,
Природа огорнулась в сніжній білині,
А біля мене мій дідусь стоїть
Й показує, як снігових баб ліпить.
Звичайно, ліпити в мене зовсім не виходило,
Але весь вільний час ми з користю проводили.
Зліпили бабу ми, а поруч – дві маленькі:
На них намалювали усмíшки веселенькі.
Промайнув час зі швидкістю комети,
Подарувавши нам в інше життя білети.
Уже мені не п'ять, та й дідуся нема...
Але про нього пам'ять завжди буде жива.
(02.09.2017)
ВИ ЧИТАЄТЕ
Наболіло. Поезія
PuisiЗразки медитативно-філософської лірики з тонким присмаком реальності, які не претендують на геніальність.
