Наболіло. Поезія

Леді Бøжевілля

Надворі - мороз, вона без взуття
Ходить трупами кожного дня,
Запалює вогник мороку, смерті,
Дивиться в душі, мертві й роздерті.

Чорна діра всередині тіла,
Шкіра у неї - по-хворому біла,
Очі її - кошмари дитячі,
Рухи у неї різкі, як звірячі.

Саме Божевілля оця дивна леді:
З нутрощів різних готує омлети,
Кров з молоком п'є на сніданок
І наодинці стрічає світанок.

Кидає в повітря попіл з кісток,
На ребрах-гітарах лише грає рок,
Ш'є собі одяг із шкіри людської,
З черепів древніх смакує напої.

Не викликайте цю жіночку, діти:
Покаже вона вам лиш зла краєвиди,
Потім розкаже всім страшні казки,
А на останок з'їсть ваші мізки...

(29.08.2017)