На землі нашій не так вже і давно
Жила людина ця – таких ще не було:
На перший погляд строгим він здавався...
Але він щиро та по-доброму всміхався.
Чоловік, батько, дід, владар своєї долі –
Приміряв за своє життя він різні ролі.
Та головну – достойної та доброї Людини
Нести почав давно, коли ще був дитиною.
Йому дісталась дійсно важка доля:
Покинула вона його серед пустого поля,
Лише дала до рук гострий кинжал
Й сказала: "За життя боротимешся сам".
Так, він боровся, але був він не один:
Сильною жінкою Бог його нагородив.
Людина та – гідна компанія йому:
Вона з ним хоч у воду, хоч у жар вогню.
В його оточенні людей було немало,
Та життя сито у своїх руках тримало
І непотрібні люди швидко віддалились:
Поруч лише дійсно люблячі лишились.
Він на руках неначе увесь світ тримав,
Як у легенді небосхил утримував титан.
В житті зробив він різних справ багато,
А всюди, де бував він, панувало свято.
Добряк та веселун цей – завжди з нами:
Немає миті, коли тебе б ми не згадали.
Земля тобі хай буде, начé м'яка перина,
А спогади про тебе – сердець наших перлина.
(05.09.2017)
ВИ ЧИТАЄТЕ
Наболіло. Поезія
ПоэзияЗразки медитативно-філософської лірики з тонким присмаком реальності, які не претендують на геніальність.
