Наболіло. Поезія

Початок типового дня

Надтяжкий вибір － і знову болять мої очі.
Кофевино － я не знаю... Мабуть, кавачай.
З кожною чашкою падаю я у відчáй,
У темний вíдчай темнішої відчаю ночі.

Преса не кольору сонця, а кольору жовчі
Розповідає про соту дружину царя.
Він у візочку привіз її до вівтаря,
Де його серце украли колись лапи вовчі.

Вміло вдягаю на себе прекрасне пальто,
Зроблене із павутиння пліток та брехні.
Совість моя погоріла в пекельнім вогні,
А ось удача в моїх двох кишенях давно.

Я потонула в потоці людських одиниць,
котрі йменуються челядь, народ, ідіоти.
В Бога (якщо він існує) не буде скорботи,
Коли безлюдними зробляться сотні столиць.

В п'ять кóлів пекла шикуються всі дні робочі,
Прóте нестерпними робимо ми їх самі.
Кинути все чи... залишити задум в собі?
Надтяжкий вибір － і знову болять мої очі.

29.04.2018 р.