Поглянула крізь дзеркало в очей своїх вітражі,
Побачила всі спогади життя － а то були міражі...
І білосніжні губи вже торкнулись сухого вина,
А в голові лунало питання: "Ким є вона?"
Хто дівчина, що завжди живе у мóїй душі,
Що дивиться моїми очима в сердець вітражі?
Та дівчина для мене － нерідне кровне дитя...
Вона － неначе мама й сестра, вона － друге "Я".
Я зранку вип'ю склянку води, вона ж － кров і піт.
В моєму серці － синій вогонь, в її － синій лід.
Мене можуть вколоти лиш голки, її ж － злі слова...
Але коли ця дівчина вмре － помру з нею й я.
Постійно забуває людина про внутрішній світ
І може так прожити спокійно по півсотні літ.
Але народ бездушний － не люди, а звірі сліпі.
Тож полюби своє друге "Я" і дай шанс собі.
13-20.01.2018
ВИ ЧИТАЄТЕ
Наболіло. Поезія
ПоэзияЗразки медитативно-філософської лірики з тонким присмаком реальності, які не претендують на геніальність.
