Літає, наче ластівка у небі,
Співає соловейкових пісень.
Ця дівчина уже біжить до тебе
І буде поруч в цей осінній день.
Холодний вітер знов живе усюди,
Окрім сердець закоханих людей.
Той вогник в серці зігрівати буде
І заспіва гучніше соловей.
Упав листок кленовий у долоню,
Поглянула вона у твої вічі.
Побачила у них лиш свою долю,
А потім посміхнулась таємниче.
Ти поживи цією миттю трошки,
Віддайся хвилі теплих почуттів.
А очі － то ж пресинії волошки…
Пресинії волошки твоїх снів.
11-12.11.2017
ВИ ЧИТАЄТЕ
Наболіло. Поезія
PoesíaЗразки медитативно-філософської лірики з тонким присмаком реальності, які не претендують на геніальність.
