У ліжку лежиш, болять тобі думки,
Повіки вже важче свинцю.
І зорі горять, а нижче - дві ріки:
так личить їх холод лицю.Пробіг силует - то ніч спиняє час.
Навіщо годинник вві сні?
Не видно руки -ліхтар уже погас...
Руки, що б'є скло у вікні.На вулиці шум, і вдома ще не всі:
завжди там самотньо комусь.
Набридло усе - й приїхало таксі,
На ньому за щастям женусь.Дивлюся у даль, і грає ще скрипач
Сумну пісню тихого сну.
І морок живе, і ллється тихий плач:
відкрили з прадавнім труну.Втомилася ніч - покинула усіх,
Ось сонце засліпить людей.
Усюди любов, усюди теплий сміх…
Та буде ще сотні ночей.24.02.2018

ВИ ЧИТАЄТЕ
Наболіло. Поезія
PoesíaЗразки медитативно-філософської лірики з тонким присмаком реальності, які не претендують на геніальність.