Пізній вечір, ми їдемо до міста.
За його межами дихається легко.
На небі синьому хтось пролив вино,
Дерева стали чорними примарами.
Свобода в серці, вітер в голові,
А душа танцює дикі танці
Під Скорпіонів, яких я ставлю на репіт;
Танцює з сяйвом місяця в картковому будинку,
Збудованому нами на камінні.
Несе її в небесний дим той самий вітер змін,
Який віддав нам всі моменти щастя...
Тим часом моє тіло у машині
Дарує порожнечі посмішку дурну,
Губами вимовляє текст пісень,
Ногами відбиває ритм мелодій...
І ось ми в місті. Електричні вогники
Змішалися в яскраву світлу пляму.
Дивлюсь на неї, наче зачарована.
Так, мені добре: вогник щастя в серці
Палає так яскраво, ніби ліхтарі,
Як тепле Сонце, як кожна зоря в світі.
І все пустилося в нестримний дикий танець,
Навіть колись невільний слабкий дух,
Якому треба лиш ковток повітря
Й пшеничний смак реальної свободи.
13.08.2017
ВИ ЧИТАЄТЕ
Наболіло. Поезія
ПоэзияЗразки медитативно-філософської лірики з тонким присмаком реальності, які не претендують на геніальність.
