Сто років ми крокуємо планетами,
Реальності усі для нас примарні.
Не підкупиш нас ніякими монетами,
І всі ці намагання – марні.
Солоний запах та звук прибою моря
Нас будить кожен божий ранок.
Відділені водою ми від горя
Й танцюємо щодня веселий танок.
Ми – діти радості, весни та неба,
Які в усі світи несуть вогник тепла.
Він топить серця лід і, якщо треба,
Щось створює нове, де серця вже нема.
(08.08.2017)
ВИ ЧИТАЄТЕ
Наболіло. Поезія
PoetryЗразки медитативно-філософської лірики з тонким присмаком реальності, які не претендують на геніальність.
