Люди - то створіння неперфектні,
і чув цю істину, напевно, кожен з нас.
Так чому після помилок конкретних
ми копаємось в собі (й не перший раз)?
Згадуєм всі помилки минулі:
як не ті слова повилітали з рота,
як молодість без спогадів минула...
Копатися в собі - невже сучасна мода?
Побудували в головах ми ідеали
і маємо чомусь їх досягти.
Ми надивились по ТБ реклами...
А так ціле життя може пройти!
Ну от, казав коханий: "Ти ідеальна".
І що мені потрібно відповісти?
До нього вмить прийде розчарування.
Йому потрібно не літати, а присісти.
Ну годі вже між хмар нам всім парити!
Залишимо в дитинстві ми казки.
А на холсті мерщій біжіть робити
не ідеального, а справжнього життя мазки.
(04.07.2017)
ВИ ЧИТАЄТЕ
Наболіло. Поезія
PoetryЗразки медитативно-філософської лірики з тонким присмаком реальності, які не претендують на геніальність.
