Повторне заміжжя імператриці

РОЗДІЛ 3 - Ранні ознаки роману (2)

В цей день я та всі чиновники зібралися разом в конференц-залі, щоб обговорити підготовку до прийдешнього Нового року.

Моє горло боліло після довгої промови, тому після випитої склянки теплої води, я вирішила прогулятися по імператорському саду, щоб перепочити. Артіна, заступниця головнокомандувача лицарів, супроводжував мене разом з моїми фрейлінами. Впродовж всієї прогулянки ми з нею радилися кого порекомендувати для церемонії, коли моїх вух сягнув чийсь шепіт:

- Це вона?

Я озирнулась і побачила жінку, що сиділа в інвалідному візку, а поруч з нею, схоже, стояли покоївки. Наші очі зустрілися, і вона з зусиллям спробувала встати. Покоївки намагалися зупинити її, але побачивши, що я дивлюся, хутко прибрали від неї свої руки.

Жінка невпевнено схопилась за підлікотники інвалідного візка, підвівшись, щоб поклонитися в знак привітання. Я не була впевнена хто вона така, хоча подумала, що, можливо, це та сама знайдена імператором рабиня. Хоча ми знаходилися біля центрального палацу, де не місце для прогулянок коханки імператора. Піддається сумніву й те, що вона займає тут високу посаду.

І все ж, вона вклонилася мені, незважаючи на свої поранені ноги, тому я привітно кивнула їй. Відвернувшись, щоб покинути це місце, я раптом почула позаду:

- Ей.

- Ей?

Це вона мені? Я чула вперше, щоб хтось звертався до мене подібним чином після того, як я стала імператрицею. Збентежено повернувшись, я побачила як жінка в інвалідному візку під'їжджає до мене. Спантеличені покоївки все повторювали:

- Рашто, не треба!

Але вона ігнорувала їх.

Ця жінка має що мені сказати? Якщо так, то вона точно знає, що я імператриця. Але чому тоді вона сказала «ей» до мене?

Я здивовано дивилася на неї, в той час, як Рашта наблизилась і привітала мене знову.

- Я Рашта.

Що мені робити?

- Так... Рашта.

Вона усміхнулася, наче зраділа, що я назвала її по імені. Невже вона справді хоче, щоб я так зверталася до неї? Мені стало цікаво, але не настільки, щоб запитати чому.

Час прийому закінчився, мій мозок втомився вислуховувати історії незнайомців впродовж трьох годин. Якщо б це було терміново, вона б попросила допомоги одразу. Навіть якщо на її обличчі все ще панувала щира усмішка, не схоже було, що це заслуговує моєї уваги.