Я переселилася як мати лиходія (I Transmigrated As A Villain's Mother)

Частина 34 Я справді розумний.

Перш ніж Лу Суо встиг закінчити речення, він помітив, що права рука Лу Ган закриває обличчя Сонг Сі. Він збирався її поцілувати?

З іншого боку, Сонг Сі спиралася на груди його батька і тримала його за талію.

Лу Суо швидко закрив очі. - «Я нічого не бачив!»

Тоді він одразу вибіг.

Лу Гана потішила його реакція. Через деякий час Лу Суо тихо повернувся. Він простягнув руку, щоб зачинити двері, і сказав уважно: - «Ви двоє повинні продовжувати спати».

Його голос був дуже низьким. Він ніби боявся потривожити Сонг Сі.

Лу Ган не знав, сміятися йому чи плакати. Де Лу Суо всьому цьому навчився? Який маленький нахаба!

Коли він похитав головою, Сог Сі пробурмотіла: - «Що не так?»

«Нічого, спи далі». — умовляв Лу Ган.

Сонг Сі несвідомо потерлася своїм тілом об груди Лу Гана й міцно обійняла його.  - «Ні, пора вставати».

Лу Ган кивнув. - «Чи не варто тобі спочатку покинути обійми чоловіка?»

Сонг Сі ошелешено подивилася на нього. Тоді вона опустила голову.

Нарешті вона зрозуміла, що відбувається, і поспішно сіла.

Лу Ган підсунувся ближче й прошепотів їй на вухо: - «Чи приємно обіймати талію твого чоловіка? Ти цілу ніч обіймала його». - Він додав: - «Навіть вранці».

Сонг Сі закрила обличчя рукою. - "Замовкни!"

«Чому ти соромишься?» - Лу Ган навмисно дражнив її.

"Ні! Це ти сором'язливий! Вся твоя родина сором'язлива!» - Сонг Сі розлютилася від збентеження.

Лу Ган спокійно кивнув. - «Моя люба дружино, це стосується і тебе, правда?»

Обличчя Сонг Сі почервоніло. - «Ми ще не одружені!»

«Скоро. Ми отримаємо свідоцтво про шлюб у понеділок».

"Так скоро?!" 

"Звичайно. Хіба ти не щаслива? Нарешті ти зможеш одружитися з людиною, в яку так довго таємно закохана».

Сонг Сі вирішила змінити тему. - «Чому ти вчора знову заснув? Ти сказав, що хочеш подивитися мій виступ!»

«Вашим акторським навичкам ще є куди вдосконалюватися. Тож вам потрібно продовжувати наполегливо працювати».

Сонг Сі пирхнула.

Лу Ган міг лише продовжувати її вмовляти. - «Серйозно, ваші акторські здібності досить хороші. У мене просто високі стандарти. Поки ви не в найкращому стані, станеться те саме».

Сонг Сі підняла брови. — Думаєш, я тобі повірю?

Лу Ган спокійно сказав: «Або так, або ти справді маєш повірити, що твоя акторська майстерність жахлива...»

«Бачиш, ось чому ти маєш мені довіряти. Це моя проблема, а не ваша». 

«Справді?» - Сонг Ci була дуже сумнівною.

Лу Ган кивнув. - «Абсолютно».

«Чи варто мені продовжувати бути актрисою?»

Лу Ган відчував, що вона була надто скромною.

«Ти точно виграєш нагороду в майбутньому. Першою «найкращою актрисою» в Sunlight Media, безсумнівно, станеш ти».

Почувши це, Сонг Сі зраділа.-  «Поки я можу отримати нагороду до того, як піду на пенсію, цього буде достатньо».

«Ти занадто скромна. Я думаю, що ти можеш отримати чимало нагород, перш ніж вийдеш на пенсію».

Сонг Сі захихотіла і піднялася. - «Я збираюся вмитися». 

«Добре».

Лу Ган спостерігав, як Сон Сі увійшла до ванної кімнати. На його обличчі повільно з'явилася усмішка.

Коли Сонг Сі вмилася, вона побачила, що Лу Ган уже сидить у своєму інвалідному візку. Вона негайно штовхнула його у ванну кімнату, видавила трохи зубної пасти на його зубну щітку та принесла води.

На мить Лу Ган втратив дар мови. - «Так ви зазвичай доглядаєте за Юджіном?»

Сонг Сі кивнула. Водночас вона на мить замовкла, ніби щойно щось усвідомила. Лу Ган не був Сонг Юджіном. Тільки ноги залишилися інвалідами. Він не був повністю паралізований.

Тому вона розвернулася і сунула чашку з водою в руку Лу Гана.

"Зроби це сам."

Лу Ган розреготався. 

"Чому ти смієшся?!" - Сонг Сі надула щоки й вийшла. Вона також зачинила йому двері.

Коли Лу Ган закінчив, вони вдвох вийшли з кімнати.

Обоє дітей сиділи у вітальні.

Лу Ган запитав: - «Ти поснідав?»

Лу Суо кивнув. - «Він теж».

Здивувався Лу Ган. - «Ви їли разом?»

Лу Суо радісно кивнув. Він почувався дуже розумним. Якби Сонг Юджін не поснідав з ним, перший неодмінно пішов би знайти Сонг Сі. Якби це сталося, він би заважав їм спати.