Пролог

112 5 0
                                    

Я біжу в темному лісі. Мої ноги по коліна в багнюці, але я продовжую біг. Дихання збите, а серцебиття пришвидшене.

Позаду чути постріли, які швидкі та близькі.
Вони занадто близько!

Я дістаю пістолет, який мені дав Коля і шукаю схованку, але чиїсь руки хапають мене. Викрадач тягне мене, прямо і я розумію, що я в пасці.

-Кинь пістолет - наказує головний.
Я мушу підкоритися - інакше смерть!

-Коля, де ти коли ти так потрібен?.... 

Життя під кулямиWhere stories live. Discover now