Білл / Bill

~ ГЛАВА 4 ~

-Мені потрібно знати куди ми їдемо. - повторюю вкотре я.

Білл загарчав та включив радіо, яке не давало змоги мені говорити до нього. Я скривилася і потягнувшись до панелі, де якраз і знаходилось радіо я виключила його. Білл не відводячи погляду від дороги включив знову та додав ще більшої гучності. Мене це сильно роздратувало і я, потягнувшись знову виключила це дурнувате радіо.

-Не смій виключати радіо. - гаркнув Білл.

-Не смій ігнорувати мене! - зриваюся на крик.

-Я не ігнорую.

Я схилилася на спинку та схрестила руки з люттю поглядаючи на хлопця.

-То скажи, куди ми їдемо? - не вгамовуюся я.

-До мене, - просто відповів він. - Додому.

-Навіщо? - питаю я.

Білл закочує очі та включає радіо,яке я розіб'ю наступним, якщо воно ще раз зіграє. Рок - це та музика, яку я ненавиджу найбільше і, яку, здається, полюбляє Білл. Швидко виключивши я приблизилася до Білла, який глянув на мене, а після знову на дорогу. Кісточки його пальців побіліли через те, що він стиснув руль, а скули стали більш чіткішими.

-Навіщо? - повторила питання.

-Тому що я так хочу.

-Мене не цікавить, що ти хочеш,- мовила я дивлячись на лице Білла. Який він вродливий! Ніколи б не подумала, що мені буде подобатися хтось на кшталт нього. - Зупини машину, Білле.

Він пирхнув та навіть не думав, щоб зупинити цю чортову машину.

-Білле Скотте Еванс, якщо ти негайно не припаркуєшся біля дороги я уб'ю тебе! - кажу я не стримуючись.

Білл глянув на мене та усміхнувся.

-Сьюзен Лілі МакАлен, якщо ви не закриєте свій ротик, - починає він. - Я і справді зупиню машину та знайду роботу для ваших солодких губ.

Я почервоніла та швидко повернулася на сидіння дивлячись у вікно біля себе. Господи. Як йому не соромно казати ці слова? На мить я подумала, яка ж може бути робота і моє серце шалено забилося, а щоки почали горіти, як і саме тіло. Привідкривши вікно я вдихнула свіже повітря, а біля себе почула хрипуватий сміх,який пронизував кожну клітинку мого тіла.

За мить ми були біля будинку, де я вперше була на вечірці у Лондоні, де саме і отримала куртку від Білла. Він припаркувався та вийшов із машини, а я слідом за ним. На терасі багато сміття : бутилок, коробок з-під піц та пластмасових стаканчиків. Незважаючи на це я попрямувала за Біллом до будинку і побачила ще одну машину чорного кольору. Отже, тут є ще хтось, крім нас. Поки хлопець відкривав скляні двері я розглядала місцевість. Навколо цегляної огорожі розсаджені кущі, які акуратно підстрижені, доріжка із каменю іде від воріт, де заїжджає машина і веде аж до будинку, басейну та на задній двір.