Білл / Bill

~ ГЛАВА 33 ~

До Нового року залишилося два дні, а до того, як ми повернемося до Лондона - три. Білл розказує мені історію, як навчався кататися на велосипеді. Його тоді чуть сусід не збив машиною. Ми почали сміятися із цієї розповіді і на мить зупинилися, щоб перевести дух. Білл запропонував піти у кінотеатр і я зразу ж погодилася. Він стає дедалі дивнішим, але так приємно, коли він такий - зовсім не схожий на себе. Милий і ніякого нагадування, що Білл лупцював когось або зривався на мені. Схопивши мене за руку, глянув уперед та скривився. Я з недорозумінням подивилася на нього і привернула його увагу до себе.

-Щось не так? - питаю я.

-Та ні, все нормально. Просто я вперше у Нью-Йорку, тому не знаю, де тут неперевершений кінотеатр.

Я усміхаюся та розгойдую наші сплетені долоні.

-Он як. - кажу я. - І в яких штатах США ти побував?

Білл задумався та поправив шапку на своїй голові. Мені цікаво дізнатися, де ж він побував? А якщо чесно, то усе, що він розповідає про себе ну дуже цікавить мене. Навіть, якщо це якийсь дурний момент, який немає сенсу. Для мене є сенс, адже це ще один пазл до картини життя Білла, яку я ще досі не склала.

-Майже ніде... Тобто ми їздили із сім'єю, коли я ще був малим і не пам'ятаю, де саме побував. - відповідає Білл. - Але у Нью-Йорку я вперше.

Я глянула на будівлю, яка якраз нам потрібна. Ми взяли квитки на сімейну комедію, а після купили попкорн та колу. Я думаю, що усього цього нам не вистачить, адже згадати, як ми їхали у заміський будинок і за усю дорогу з'їли чимало, але все ж... Сівши на крісла, я почула лайку Білла, бо він ніяк не знайде зручну позу на своєму місці. Я захихотіла, а у залі погасло світло. З іншого боку від мене сидів хлопець, років тринадцяти, із своїми друзями, як я зрозуміла. Вони шепотілися про щось і Білл перехилившись через моє сидіння та схилившись рукою на мою ногу, ударив легенько хлопця. Він злякано глянув та Білла, але за тим розслабившись, зробив вигляд, що не помітив того, що його вдарили, почавши говорити із друзями знову. Білл розізлився, але я повернула його голову до себе.

-Перестань. - шепочу я. - Вони нічого такого не роблять.

Він лише закотив очі та різко повернув до себе хлопчину.

-Слухай малий, ми тут хочемо нормально глянути фільм, тому закрий свій рот. - сичить Білл.