Білл / Bill

~ ГЛАВА 37 ~

Білл.

Заходжу до гостинної та бачу те, як сестра обгортає у пакувальний папір якусь коробку. Я здивувався цьому і сівши поряд, глянув на неї, а вона лише легенько усміхнулася та продовжила свою роботу.

-Як спалось? - цікавиться вона.

Скуйовдивши собі волосся, дивлюся перед собою та думаю варіанти відповідей. Їх не багато, але хочу відповісти так, щоб сестра зрозуміла, що це жарт. Меделін це та дівчина, якій треба пояснювати кожен жарт, який я кажу і це сильно дратує, тому найчастіше ми не ділимося таким.

-Нормально. - все, що відповідаю я.

Вона легенько киває та прикріплює червоний бантик посередині коробочки. Фу, виглядає жахливо. Але це мені нагадало те, як Сью запакувала мій подарунок. Я усміхнувся цим спогадам та, не розуміючи того, укусив себе за губу. Я ладен все віддати за те, щоб бачити лице Сьюзен, коли я відкриваю подарунок від неї. Попри те, що ми посварилися у неї очі сяяли, коли я відкривав цей сраний пакунок... Гаразд, нормальний пакунок. Зараз я уявив, як вона сердиться, бо я назвав пакунок "сраним".

-Чому так всміхаєшся? - хихоче з мене сестра.

Ця людина ніколи мене не зрозуміє. Думаю, мене зрозуміє лише та людина, яка залежна кимось або чимось, бо знає як це - дихати лише одною людиною. Незнаю чи добре це, але зараз я справді щасливий і не хочу думати про наслідки, які можуть призвести ці відносини. Я вже не бачив Сью три дні і за цей період часу я кілька разів чуть не зірвався та не поїхав до неї, але якби вона хотіла побачити мене, то неодмінно б зателефонувала , аби ми зустрілися. Але вона цього не робила, тому я просто чекав нагоди, що ми "випадково" зустрінемось. Якщо так пройде ще два дні, то я виб'ю двері квартири Сьюзен та візьму її у полон. Добре, просто буду дивитися з нею "Друзів".

-Просто згадав те, як Томас налигався та прийшов додому у самих боксерах.

Меделін закотила очі. Що ж , хочу відмітити, що брати у неї ще ті бовдури.

-Гаразд... То куди ти збираєшся? Що за пакунок? - цікавлюся я.

-Ти що забув, що сьогодні у Роджерсів вечірка?

-Ох, так! - театрально беруся за голову. - Як же я міг забути!?

Чорт,я справді забув. Сподіваюся, що Сьюзен також забула і не піде туди, бо тоді і я змушений буду піти. Все ж я пообіцяв їй...